МУЖНІСТЬ НАС НЕ ПОКИНЕ

Відомий поет і журналіст Олександр Хмельовський для назви своєї художньо-публіцистичної книги, написаної на реальних фактах з бойових біографій його земляків – синів Обухівщини, які у грізну для Вітчизни годину збройного захоплення новітньою Російською імперією Криму та вторгнення у південно-східні райони Донецької і Луганської областей стали в лави Українського війська і грудьми зупинили путінську дику татаро-монгольську орду, вибрав рядки відомої поетеси, етнічної українки Анни Горенко-Ахматової, написані у таку ж смертельно тяжку годину гітлерівської навали у 1942 році. Ось вони, перекладені видатним українським поетом, лауреатом Шевченківської премії Василем Герасим’юком:

Ми знаєм, що нині на терезах

І що відбувається нині.

Час мужності нашої на дзиґарях

Пробив. Мужність нас не покине.

Обкладинка книги Олександра Хмельовського "Час мужності"

Так було на усіх війнах: першими про події, що відбувалися, сповіщали військові журналісти, а емоційне сприйняття тих героїчних і трагічних подій несли слухачам і читачам поети. Це не теоретичні розмірковування. На п’ятій у моїй неспокійній журналістській біографії війні на сході України мені з сином Юрієм, також членом Національної спілки письменників України, з квітня 2016 року під Волновахою і до початку жовтня 2017 року під Авдіївкою випало редагувати військовий вісник «Знамено перемоги» 72-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України, яка у мирний час розквартировувалась у Білій Церкві. 

Ми з сином та зі ще одним членом нашої редакції прес-офіцером бригади молодшим лейтенантом Оленою Мокренчук збирали на передовій матеріали і у фронтових замітках та репортажах газетним рядком і фотознімком розповідали про героїзм наших хлопців, про їхні важкі фронтові будні. 

А дехто з наших однополчан, яких ми відкрили як фронтових поетів, писав обпалені полум’ям неоголошеної, проте від того не менш жорстокої і кривавої війни вірші. Поетичні рядки ходили в рукописах по бліндажах і окопах, і ми під час відряджень визбирували їх на передовій та у тилу, в медсанбаті, у ремонтних та господарських підрозділах, ще не знаючи їхніх авторів особисто, аби донести до ширшого кола читачів. 

Двом з таких окопних поетів, 38-річному начальнику стройової частини бригади майору Андрію Кириченку та 21-річному номеру обслуги самохідно-артилерійського дивізіону солдату Владиславу Бєлорусу, які мали найбільші творчі доробки, ми допомогли підготувати і за власний кошт видали перші збірочки.

 

Детальніше...

Додаткова інформація