ВДАЛИЙ ДЕБЮТ НАЙМОЛОДШОГО З ПИСЬМЕНИЦЬКОЇ РОДИНИ ГАЇВ
- Деталі
- Опубліковано: Вівторок, 08 квітня 2014, 20:22
В день 150-річчя поета, перекладача і громадського діяча Олеся Гончара
Вперше ім’я тоді ще зовсім юного прозаїка Юрія Гая мені як члену журі в номінації "Літературна творчість" Всеукраїнського літературно-мистецького конкурсу "Нові імена України" довелося прочитати під невеликим оповіданнячком "День довгий, як життя", яке вийшло у фінал. Невідомий мені старшокласник з міста Білої Церкви на досить високому художньому рівні відтворив своє бачення одного дня з життя Северина Наливайка, а саме бій під стінами Білої Церкви українського козацько-селянського повстанського війська під його проводом з польським військом на чолі з князем Жолкевським. Добре знання історичного матеріалу, донесений до читача дух того буремного часу і досить виразні, характерні образи дійових осіб твору, написаного добротною мовою, виділили оповідання і його автора з ряду інших пошукачів престижної відзнаки, яку щороку вручає найбільш здібним молодим творчим людям Український фонд культури. Високу оцінку оповіданню після його прочитання дав і голова журі Всеукраїнського літературно-мистецького конкурсу "Нові імена України", видатний письменник сучасності, голова Українського фонду культури Борис Олійник. Він же в урочистій обстановці вручив Юрію диплом лауреата конкурсу серед юних прозаїків 2006 року.
Вдруге почув це прізвище навесні 2013 року, коли в Національній спілці письменників вшановували лауреатів Міжнародної україно-німецької літературної премії ім. Олеся Гончара. Серед них був і автор літературознавчого дослідження "Письменники дивізії "Прапороносців" (Біла Церква, "Буква", 2012) Юрій Гай.
Від членів комітету Міжнародну україно-німецьку літературну премію ім. Олеся Гончара Юрію Гаю вручає дружина видатного майстра слова Валентина Данилівна Гончар
Так випало, що 72-га гвардійська ордена Червоного прапора Червоноградсько-Київська стрілецька (у повоєнні роки мотострілецька) дивізія, яка після війни розквартирована у Білій Церкві, стала частиною долі трьох поколінь родини молодого літератора. На початку 1944 року 72-га гвардійська стрілецька дивізія визволяла від гітлерівців село Бірки Олександрівського району на Кіровоградщині, де жили прадід і дід та їхня родина. Прадід Семен, 1905 року народження, був призваний польовим військкоматом і з січня 1944 р. по грудень 1944 р. воював старшиною мінометної роти 224-го стрілецького полку, а з грудня про 18 лютого 1945 р. – командиром мінометного взводу цього ж полку. Був особисто знайомий з Олесем Гончаром, який був старшиною мінометної роти 222-го стрілецького полку цієї ж дивізії. В родині Гаїв зберігається фронтове фото, де вони на одному знімку після одержання урядових нагород за бої в Карпатах. 18 лютого на плацдармі за р. Грон прадід був тяжко поранений і у березні 1945 р. помер у шпиталі угорського міста Секешфехервар, де й похований. Загинув молодшим лейтенантом.
Дід Іван, 1927 року народження, приписавши собі 2 роки, добровольцем пішов на фронт і служив разом з батьком в одній дивізії, але у 115-му гвардійському артилерійському полку командиром зенітної гармати. Закінчив службу після війни старшиною зенітної батареї зенітного артдивізіону цього ж полку. Мав військове звання старшина.
Батько Анатолій, 1952 року народження, незбагненним велінням долі був призваний із запасу в цю ж 72-гу мотострілецьку дивізію і в 1979-1982 роках служив у дивізійній газеті військовим кореспондентом, а потім редактором дивізійної газети "Гвардеец". Мав військове звання капітан. Був знайомий з видатним письменником Олесем Терентійовичем Гончаром, який, прочитавши першу книгу молодого письменника, дав йому рекомендацію до Спілки письменників.
Тож не випадково молодий літератор Юрій Гай вирішив написати про письменників – військовослужбовців 72-ї дивізії, а нині 72-ої окремої гвардійської механізованої Червоно-градської, Київської ордена Червоного прапора бригади Збройних Сил України. Він розповів про життєвий і літературний шлях чотирьох військовослужбовців прославленого з’єднання, які стали письменниками: колишнього сержанта-мінометника, а згодом одного з найвидатніших українських письменників Олеся Гончара; колишнього фронтового журналіста, видатного російського письменника Михайла Алєксєєва; військового журналіста – кореспондента і редактора дивізійної газети кінця 70-х – початку 80-х років минулого століття, а нині голови Київської обласної та Білоцерківської міської письменницьких організацій прозаїка Анатолія Гая і колишнього командира мотострілецького взводу 229-го мотострілецького полку, а нині відомого київського поета і прозаїка Миколи Гриценка.
Друга книга Юрія – збірка новел "Психотерапевт" є дебютом молодого прозаїка Юрія Гая у жанрі короткого оповідання. Як вказано в анотації, це не розважальне чтиво, а болючі роздуми про нелегку долю значної частини ровесників нашої молодої держави України.
В сюжетах – і цілком реальне наше сьогодення, і містика, і гіркий гумор. Яскраві самобутні образи героїв, точні деталі нашого буття, індивідуалізована "молодіжна", але без брутальності та словесного бруду мова перетворюють оповідання у новели-сповіді, новели-застереження, де у лаконічній формі найкоротшого прозового жанру стиснуте ціле життя молодої людини. Скажімо, крах першої любові з вражаючою силою розкритий у новелі "Любов, вино і холодильник" на чотирьох сторінках малого формату, а у новелі "Байдужість" – всього на двох. Як легко можуть зламати молоду людину жорстока система і життєві обставини, розповідає автор у новелах "День народження ненависті", "Втеча", "Останній роман". Про те, як багато значить у житті підлітка чи юнака щире підбадьорливе слово, з легкою іронією розповідається у новелі "Психотерапевт". Болюча проблема наркотиків у молодіжному середовищі тонко, без прописних банальних істин розкривається в новелі "Шприц".
Наприкінці грудня 2013 року комісія з присудження Білоцерківської міської молодіжної літературно-мистецької премії імені М.С. Вінграновського, очолювана членом Президії Українського фонду культури, заслуженим працівником культури України А. Кульчицьким, присвоїла наймолодшому з письменницької родини Гаїв – Юрію Гаю за вдалий творчий дебют цю престижну відзнаку.
Вітаючи молодого прозаїка з двома високими літературними преміями, сподіваюсь на нові приємні зустрічі з його майбутніми творами.
Віктор Женченко,
письменник, заслужений діяч мистецтв України,
заслужений артист України.