Т.Г. Шевченко і Біла Церква

Історія нашого міста тісно пов’язана з ім’ям великого сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка. Коли Тарас був козачком пана Енгельгарда – родича Браницьких, по дорозі до Вільно вони заїжджали до Білої Церкви. Браницька показала гостю свій маєток і парк “Олександрію”. Тарас дивився зачарованими очима на всю цю красу – стави, мармурові статуї,  доріжки насипані черепашником.

Шевченко неодноразово бував у Білій Церкві. Ці відвідини найшли своє відображення в повісті “Прогулка с удовольствием и не без морали”, написаній 1856р.Повість особливо цінна тим, що автор у розповіді від першої особи описує цікаві подробиці своєї подорожі через міста й села нинішньої Київської області.

Детальніше...

БОРИС ОЛІЙНИК У БІЛІЙ ЦЕРКВІ

30 січня на Білоцерківщині та у найбільшому місті Київщини –  Білій Церкві на запрошення міських відділення Українського фонду культури та Національної спілки письменників України побував видатний поет сучасності, голова Українського фонду культури, академік, голова Комітету з присудження Національної премії ім. Т.Г. Шевченка, Герой України Борис Олійник.  Він побував у Нечуєвому селі Трушках, де  відвідав нещодавно відкритий народний музей І.С. Нечуя-Левицького, зустрівся з працівниками Київської торгово-промислової палати та взяв участь у великому літературному вечорі, який пройшов  у приміщенні Київського обласного академічного музично-драматичного театру ім.  П.К. Саксаганського.

Детальніше...

ТРУШКІВСЬКИЙ МУЗЕЙ НЕЧУЯ

Село Трушки нинішнього Білоцерківського району з 1885 року до жовтневого перевороту 1917 року було рідною домівкою для класика української літератури  І.С. Нечуя-Левицького. Тут  він щоліта по кілька тижнів, а то й місяців, жив і творив у гостинній родині своєї сестри. Тут були розпочаті або закінчені такі його кращі твори, як „Микола Джеря”, „Кайдашева сім’я”, цикл оповідань про бабу Параску і бабу Палажку, „Старосвітські батюшки і матушки”, „Сільська старшина бенкетує”, низка історичних романів і статтей тощо. 

Іван Семенович любив цей мальовничий край, тихе зелене село Трушки над Роставицею і таку ж тиху провінційну Білу Церкву на берегах сонної Росі.  В одному  з листів він засвідчив цю свою любов такими словами:  „Я оце недавно вернувсь з Білої Церкви, де купався в Росі і звідкіль мені не дуже й хотілося поспішати до Києва і ради чистого повітря, і ради чудових околиць по Росі, і ради української мови, і ще й через те, що в Білій Церкві я почував себе, як вдома, бо це місто чисто національне...”

Детальніше...

Additional information