Наші ювіляри

Вітаємо нашого ювіляра Володимира Іванціва!

 З води і роси Вам!

Колеги по КОО НСПУ


 

            Хай помста благородная

            Вкраїну підійма!

Гряде війна народная,

            Священная війна!

 

*  *  *

Іде війна. До неї майже звикли ми.

А чом би й ні? Стріляють не по нас,

І ми, пісними буднями засмикані,

Не відчуваємо її познак.

 

Обсіли злидні? То й раніш було так.

Інфляція? І це знайомий звір.

Як не крутися, а з цього болота

Самій шукати виходу мужві.

 

Не випадає нам побути лежнями,

Не підвести з роботи голови.

Лиш той лишитись може незалежним,

Хто покладатися на дядечка не звик:

Поплакали над першими полеглими,

Питаймо перемоги від живих!

 

                                   20.06.2015

 

*   *   *

Ми пишем вірші – люд їх не читає,

У серце стукаєм – воно у шлунок пало,

Йому тепер нічого не цікаво:

Бажає серце наростити сало.

 

Ані Майдани, ні Небесна сотня

Не розбудили приспану громаду,

Ще й щирить зуби, бісова босота,

В сакраментальнім „а воно нам нада?”

 

Урарту хлопець і карпатський легінь
і білорусин з нами нині й прісно.

Укрили себе славою полеглі,

Живі ж так само хочуть їсти.

 

-- А кат? А злодій?!

--  Всі ми грішні!

(До речі, де про нього вірші?)

Нехай би гриз батона золотого:

Нам хоч би крихти падали зі столу!

 

                               30.11.2015, палата 19.

 

11

ВАРІАЦІЇ НA ТЕМУ

                                   „Застав дурня...

 

Дражнить хохла на естраді зоїл,

Дурні регочуть – зала по вінця!—

В задачці питається: скільки зусиль

Тре, щоб зробити з хохла українця?

 

Знов балотується в Раду бандит,

Знову мужва його вибрать готова.

В задачці питається: скільки молитв

Треба, щоб дурень розбив собі лоба?

 

Вїхали в рай на народнім горбі

Неук, тріпло, підшивайло й недбайло.

В задачці питається: скільки лобів

Треба розбити, щоб дурнів не стало?

 

До годівнички хабарник прилип,

Пальців не знати, то й взяткі, мов, ґладкі...                               

В задачці питання: на скільки корит

Вистачить злуплених з дурня податків?

 

Уряд кричить, ще й не стрибнувши, „гоп!”,

Впавши, на Божу неласку киває.

В задачці питається: шо треба, щоб

Дурня молитися не заставляли?

 

Перевертаються предки в гробах:

„Пробі! Нащадки, ви пяні? Обкурені?”

В задачці питається: чом на лобах                

Дурнів не пишеться Богове „дурень”?                  

 

Ворог насів, хоч винось всіх святих,

Ми ж на чиюсь ще надіємось милість.

Скільки ще дурням потрібно товкти,

Щоб на чужих ідоляк не молились?

Втім, ці питання  задачки дурні;                           

Нащо якийсь там ще й напис робити,

Відповідь дана в прислівї раніш:

Глянь у люстерко, чий лобтам розбитий?

 

                                   10.08.2015 р.

 

2.

ХОЧЕТЬСЯ РАДОСТІ

*  *  *

                        Згинуть наші воріженьки...

                                                           Гімн

Хочеться радості: трохи фанфар,

Трохи салютів і лаврів хоч трохи...

Хочеться щастя і – що там брехать?! –

Щоб вороги як не щезли, то здохли.

 

12

Хочеться пісні! Дзвінкого вогню:

Точені рими, огранені строфи.

Хочеться щастя, а це – я збагнув! –

Щоб вороги як не щезли, то здохли.                                           

 

Хочеться воленьки: сонця в лице,

Вітру в обличчя, сердечного щему...

Хочеться щастя! Я знаю, що це –

Щоб вороги як не здохли, то щезли.

 

Хочеться миру, життя, України!

 

ДОРОГА ДОДОМУ

 

Додому, додому дорога верта,

Де юність зелена, але золота,

Де сонце як сонце, гаї як гаї,

Де просяться в пісню дзвінкі соловї..

 

Там будень не будень, а свято щодень,                           

А днів тих попереду – скільки пісень,

Там посмішка жодна мене не мине,

Там тато і мама, там люблять мене.

 

З ФОТОГРАФІЇ

Тримаю світлину на девять  -- шість,

Малесеньку – шість на девять.

Хоч спогад на память мені лишіть,

Роки далекі! Де бо ви?..

 

Гримів Маяковським клуб заводський,                                      

У залі ні сісти, ні яблуку впасти.

Я вергав ті брили скільки мав сил –

„Стіхі о советском паспортє”.

 

Жести широкі, дуди вузькі,

А в залі – суцільні кльоші,

І шерех „стиляга!”

                пурпурнопропаспортних шкір

Спочатку мене приголомшив.

 

„Я-а-а!? – люд оніміло  затих,

Занишк передбурночекально,

--Вовком би вигриз бюрократизм”.

І сміх прокотився залою.

 

На фразі „з широких штанин” підсмикнув,

І кльоші втопилися в оплесках.

А потім один підійшов : „Ну ти втнув!”.

Так став я заводу у дошку наш...

 

13

 

Юність! Дніпро  тоді був голубий,

А Рось іще вербно русявою.

Роки, я їх по життю розгубив,

Таким бувши юним роззявою.

 

                      Лютий 2016, палати 19.

 

НА ЗАХИСТ 8 БЕРЕЗНЯ

 

Змучені, зморені, зморщені,

Кожна хіба що не стогне ще,

Спішать до каструль і горщиків,

До щастя – домашнього вогнища.

 

Дружини, колеги, баберища...

На них що не рік – шулікою.

Дождати б ще 8 березня:

Відчути себе жінкою!

                                   25 квітня 2015 р.

 

 

Слова В.Іванціва              Музика Л. Саливінської-Шестерняк

           

ПІСНЯ 72-ІЙ МЕХАНІЗОВАНІЙ БРИГАДІ

 

Не ласкава, не лукава,                    

Не з єдвабів, не з шовків,   

Виростала наша слава                                                       

З ратних подвигів батьків.            

Не забуті ті походи,

А вже знов сурмить сурма:

Вже зі сходу сунуть орди

І горить вогнем земля.

 

Приспів:

Слава! Слава! Слава Україні!

Слава! Слава героям на віки!

Слава! Слава! Ти одна-єдина.

Слава! Слава! Слава, козаки!

 

Це одвічний ворог наш

Тупо мріє про реванш.

Та втягти в старе ярмо

Ми Вкраїну не дамо!

               Ані „Смерчам”, ані „Градам”,

Ні орді, ні сатані

Не зламати міць бригади,

Ні в АТО, ні на війні.

 

Приспів...

 

14

Наш незламний дух віки

Гартували козаки,

Непохитністю Карпат

Наділила нас УПА.

Синьо-жовта від знамен,

Легендарна від імен,

Славна зброєю бригада

Супостата бє здавен.

 

Приспів...

 

Слава! Слава Україні! Героям слава!

                                               5 жовтня  2014 р.

 

 

З ГЛИБИНИ СЛЬОЗИ

СЛЬОЗА

 

Тріолети. Секстаптих

 

*   *   *

Поглянь на себе у своїй сльозі,

У ній немов комаха в бурштині ти,

Усе нутро сердешне на позір!

Поглянь на себе у своїй сльозі,

І коли ти ще можеш спаленіти,

Тобі уже не вибратися звідти:

У ній немов комаха в бурштині ти.                                             

Поглянь на себе у своїй сльозі!

 

*   *   *

Поглянь на себе крізь гірку сльозу,

Вона тобі – побільшувальна лінза.

Коли душа здрібніла-ізмаліла,

Поглянь на себе крізь гірку сльозу

Й усі угоди з совістю скасуй:

Вона тобі порадниця найліпша!

Вона тобі побільшувальна лінза,

Поглянь на себе крізь гірку сльозу!

                                   19-20 травня, п.19  

 

*   *   *

Поглянь на себе у чужій сльозі –

Там чорнобіль, не кольорові слайди:

Кого порятував, кого там зрадив –

Поглянь на себе у чужій сльозі:

Кого обїхав на кривій козі,

З ким загубив і з ким шукав би,

Що приховав у мороці півправди –

Поглянь на себе в громохкій сльозі!

                                   23 червня 2016, п.19

 

*   *   *

Поглянь на світ із глибини сльози,

Він звідтіля не надто веселковий.

Та ти не панікуй, не голоси:

Поглянь на світ із глибини сльози,

Знайди товариша на смак і колір,

Щоб братом став тобі по групі крові.

Веселка грає на кістках грози.

Поглянь на світ із глибини сльози. 

                                   21 травня 2016, вдома.  

 

 

*  *  *

Усі часи вміщаються в мені,

Епохи, ери, нерви і нейрони,

Майбутнє і минуле – проминущі,

І не роки-віки, хвилини й миті  --

Маленьке я – універсальна

І унікальна одиниця часу.

Бо він -- це  я, а я – це він.

Це він болить, а  я лиш відчуваю,

Це він говорить, я лиш вимовляю,

Він батько, я дитя,

Він вічність, я минущість.

Не час минає – проминаю я.

Усі часи спресовані в мені.

А як це передати на папері?

 

                        З 5 на 6 листопада 2015 р. ніч.

 

ПРОЩАННЯ

(РЕКВІЄМ  Памяті Олесі )

 

Як страшно, тату! Мамочко, як страшно!

Цей жах не передати жодним словом:

Такого не придумати живому,                                                     

А хто придумав, той уже не мовить...

Як страшно, мамо! Таточку, як страшно!

 

Як страшно помирати молодою,

Коли ще доню в школу не водила,

Коли не всю її обцілувала,

Коли мене вона не відлюбила!..

Як боляче, матусю! Як нестерпно...

 

Заплачте, таточку! Заплачте, мамо,

Над долею невдалою моєю,

В якій уже нічого не поправить,

В якій і донечка моя – тяжка помилка...

Помилку вам свою заповідаю,

Помилкою лишусь назавжди з вами!

 

Не плачте, мамочко! Не плачте, тату!

 

                                   Ніч з 25 на 26 жовтня 2015 р.

 

БАТЬКИ

У Бога випроханий ангел

Вернувся до Небесного Отця.

Спасибі, рідна, що була ти з нами,

Собою наше скрасила життя!

 

БАТЬКО

У Бога вимолений ангел

Вернувся в щирий вирій свій.

Спасибі, доню, що жила ти з нами,

Собою скрасила наш білий світ.

 

Твоє імя – то лагідна молитва,

Благання роду за своє буття.

Ти віддала за щастя материнства

І душу, й тіло, і саме життя.

 

Гойднулась часу зоряна колиска,

В наш вимір хлюпнула жива вода:

До віку, що відміряв був колись нам,

Господь малу онучечку додав.

 

І зрозуміли ми, за що цілує Бог:

Імя імям, а суть твоя – Любов.

                            Січень 2016 р.

 

ОСТАННЯ КОЛИСКОВА

 

Встань, моя дитиночко!

Встань, моя сльозиночко!

Ручки простягни!

Я всю кров до капоньки                                                               

Для моєї лапоньки...

Тільки так не спи!

 

Годі спати-спатоньки,

На порозі сватоньки,

Батько за столом.

Хай пригода-вервиця

Сном лихим обернеться,

Але тільки сном:

 

Геть, свати непрохані,

Йдіть собі некохані –

Доня молода!

Любу свою панну я

Волоцюзі пяному –

Смерті не віддам!

 

Піднімися, сонечко!

Підведись, красолечко!

Доню, уставай!

Годі тобі спатоньки,

Дибу-диб до матінки!..

Люлі-люлі, бай...

                         Березень 2016 р.

 

СИРІТКА

 

Вчуся жити без тебе, мамо,

Ще не знаю, а вже учуся,

Як між сонцем і вітром – хмари,

Блискавки як живуть між громами,

Так без тебе мені, матусю.

 

За тобою бабуля – сльозами

Плаче, дід за тобою – віршами.

Намагаючись їх потішити,

Не даю я їм носа вішати –

Так учуся я жити без мами.

 

Коли сонце цілує-манить,

Коли легіт торка волосся,

Це, я вірю, матуся просить,

Щоб вони кулачки тримали,

Бо я вчуся жити без мами.

 

Твій дитячий портрет без рамочки...                               

Ти всміхнешся до мене, рідна?

Я на тебе така подібна!

Я за тебе лишилась, мамочко.

Я без тебе учуся,

                              матусю.

                                8-9 січня 2016, палата 19.

 

СЕСТРОБРАТСЬКЕ

 

Та що ж це за доля випала?!

Як же так вийшло, сестрице,

Що кров твою щиру випила

Корислива упириця?!

 

Як же вона підкралася,

Як тобі в душу влізла?

Смерть, а життям назвалася,

Трута прикинулась ліками.

 

Вона ж тебе, красне яблучко,

Вигризла ізсередини:

Не виникло перед дияволом

Коло магічне крейдяне:

 

Не досить молитви братської

Й сестринського оберегу...

І Милостивий забрав Собі

Тебе, як Йому належну.

 

 

А ми ж прихиляли небо

Смерть на життя скарати!

Господь тебе взяв до Себе,

Господь потребує кращих.

                     5-8 травня 2016 р. ІІ ХВ – кв. 84

 

ЦАРЮ НЕБЕСНИЙ

 

Царю небесний, Ти вічний, то й память у тебе вічна,

Ми ж випадкові, і память у нас така ж.

Згинуть імена у непрочитаних віршах,

Профілі наші розтануть в погашених вікнах,

Наші сліди розпливуться в сипучих пісках.

 

Господи наш, коли б ти не назвався Любовю,

Ми сповідали б ненависть, погрязши в гріхах.

Не осягти нам Твого Всеотецького болю,

Ти ж, кожний біль наш почувши, загоїш.

Господи наш, воцарися у наших серцях!

 

Всі ми відплачем, перейдем, відійдем, відбудем,

Вікна погаснуть, відсвищуть піски й соловї,

Тільки Всевишній нікого із нас не забуде,

Всіх нас на Суд свій останій покличе-розбудить.

Господи, будь милосердний: ми діти Твої!                                                        

 

                                                   Після 8 квітня 2016 р., палата № 19

СТАРИЙ ЦВИНТАР

 

Занедбаних могил бурянні хащі,

Затерті часом таблиці і стелли.

На поминках прощення попрохавши,

Заходимо у часові пустелі.

 

Рождень—кончин дискретні алгоритми.

Чия тут слава чи неслава вмерла?

Кому, коли  -- чи вдасться?—відтворити

Зневажені історією ймена?

 

Чий вигас рід? Чиє пришестя згасло?

Чиї тут болі, прикрощі, відваги?

Мир їм! Мир вам, нетяги. З часом

Ми станем супокійниками з вами.

 

На білім світі щось ми не спізнались,

Дасть Бог, не розминемося на тім...

У довгім чи короткому житті

Спасибі, любі, що були ви з нами.

 

                                   20.04.2015 р. Озерна – Біла Церква

 

 

Additional information