МИСТЕЦЬКИЙ ДЕСАНТ У ВОЇНІВ

Український фонд культури, який нещодавно відзначив 30-річчя свого створення, та Київська обласна організація Національної Спілки письменників України в пасхальні дні здійснили мистецькі десанти у військові частини Збройних Сил України, дислоковані на Київщині.

Одна з таких груп прибула до воїнів розквартированої у Білій Церкві 72-ї окремої механізованої бригади, більша частина особового складу якої тримає оборону проти регулярних російських військ і сепаратистів під Авдіївкою. Очолив групу заступник голови Правління УФК, голова Київської обласної письменницької організації  Анатолій Гай, який зі своїм сином Юрієм, також членом Національної Спілки письменників України,  випускає на передовій військовий інформаційний вісник бригади «Знамено перемоги» і пише книгу про одне з кращих військових з’єднань Українського війська, та член Правління Українського фонду культури, київська поетеса  Зоя Ружин.

До білоцерківців з великодніми пасками, яйцями, яблуками, цукерками  та іншими святковими смаколиками завітало більше двох десятків майстрів пісні та художнього слова з Києва і Київщини, а також священики храмів на київському Подолі: Святої Пирогощі отець Іван Грицюк та Святого Духа отець Петро Дулич. Вони розпочали урочисте пасхальне зібрання молитвою і проповіддю.

Військовий журналіст Анатолій Гай передав для бібліотеки і музею військової частини комплект підшивок фронтових військових видань, які за розпорядженням начальника Генерального штабу Збройних Сил України протягом року редагував спочатку у Волновасі, а потім у Авдіївці. 

Бурхливими оплесками зустріли присутні народного артиста України, лауреата Національної премії ім. Т.Г. Шевченка Олеся Харченка, який подарував їм багато чудових українських пісень.  

У виконанні народної артистки України Раїси Недашківської прозвучало особливо актуальне нині, в умовах триваючої на сході України неоголошеної війни, могутнє слово Кобзаря про людиноненависницьку суть російського імперського великодержавництва, спрямованого  на утримання в рабській покорі не лише власного забитого, оглухлого й осліплого народу, а й народів-сусідів.

Головний редактор книжкового видавництва «Буква», наша землячка поетеса Галина Гай подарувала воїнам книги військової тематики українських письменників Василя Бондаря, Станіслава Бондаренка, Богдана Жолдака і нашого земляка-білоцерківця  Юрія Коваліва, випущені під її редагуванням наприкінці минулого року, а також нову власну поетичну збірку «І Вічність яблуком впаде», присвячену чоловіку й сину, які перебувають у складі 72-ї бригади на передовій як військові журналісти. Нікого не залишив байдужим прочитаний нею  вірш із цієї збірки «Солдату – Воїну Світла» про військову мужність  і жертовність  українського воїна-патріота.

Сяючими перлинками свята стали виступи жінки-мироносиці барда Інни Андріяш з Києва, яка порадувала присутніх чудовим голосом і майстерною грою на гітарі, під яку виконала багато популярних народних і власних пісень, в тому числі присвячених воїнам  АТО.

У барвистому народному одязі зі старовинними українськими піснями  виступили перед воїнами, які за віком доводились їм внуками і правнуками, учасниці  історико-мистецького  Центру «Стара школа» села Тарасівка Києво-Святошинського району. Його жителі поріднилися з воюючими на сході України воїнами 72-ї бригади  тим, що відремонтували й передали на фронт 25 одиниць  бойової техніки.  А учасниці аматорського колективу, в якому лише 80-річні бабусі – діти війни, крім старовинних пісень подарували присутнім у залі воїнам створену ними і видану Книгу пам’яті  про своїх батьків,  які полягли в роки війни з гітлерівськими загарбниками. 

Завершилося пасхальне свято у військовій частині, яке вела Зоя Ружин, освяченням воїнів і в канонічний християнський спосіб (солдати, сержанти й офіцери були освячені свяченою водою, приклались до привезених священиками святих  мощей), і народним ритуалом, із застосуванням древнього обряду, який виконала керівник історико-мистецького Центру «Стара школа» Валентина Сизон. 

Як ділилися згодом своїми враженнями  молоді люди у військових одностроях, щирі душпастирське, письменницьке,  артистичне  слово та задушевна пісня просвітлили їхні душі, а освячені пасхальні дарунки, які по завершенню дійства одержали від гостей господарі, нагадали рідну домівку, батьків, родину, яких нині, в тяжку воєнну пору,  доводиться боронити  на сході України від озброєного до зубів сусіда-ординця  – російського загарбника.

 

                                                                                                                                                             Олеся Курило

 

Українському фонду культури – 30 років

Члени Київської обласної організації Національної спілки письменників  щиро вітають членів найчисельнішого і найавторитетнішого благодійного фонду нашої держави – Українського фонду культури з 30-річчям від дня створення. 

І в мирний час, і  нині,  в умовах розв’язаної недружнім північним сусідом  неоголошеної війни,  митці – члени Фонду  дарують нам високі зразки української національної та світової культури, додають  сил, викликають у серцях гордість за наш працелюбний, талановитий, мужній народ.

Ми  пишаємося тим, що поруч з видатним поетом,  академіком, Героєм України Борисом Олійником біля витоків вашого Фонду стояв, видатний письменник і державний діяч  Олесь Гончар, а нині його членами є кілька письменників нашої обласної організації

На передовій лінії протистояння цивілізованого світу, до якого, долаючи всі перепони, йде Україна, і дикого, жорстокого, загарбницького  світу  новітньої російської орди на чолі з новоявленим Батиєм-Путіним, побували у складі делегації  НСПУ  і Фонду члени нашої організації Олександр Драндар та Сергій Шевченко, майже півтора року виконують свій громадянський обов’язок як військові журналісти заступник голови Правління Фонду і керівник нашої обласної письменницької організації  Анатолій Гай та активіст Фонду, член нашої організації  Юрій Гай.  

Готові й надалі співпрацювати з Фондом в усіх його великих справах.

Бажаємо активу Фонду щастя, здоров’я, здійснення усіх творчих задумів, а всім нам – якнайшвидшої перемоги  і  відновлення територіальної цілісності нашої держави.

 

За дорученням письменників Київщини – 

Правління КОО НСПУ

 

НАГОРОДИ ЗА СПРИЯННЯ ВІЙСЬКОВІЙ ПРЕСІ

3 березня перед початком засідання Правління НСПУ капітан 2-го рангу Олександр Свириденко і майор Сергій Цигіпа за дорученням командування вручили відзнаки за внесок у становлення військової журналістики в зоні проведення АТО кільком членам НСПУ. Серед відзначених були і члени Київської обласної письменницької організації. 

Подяками командуючого Сил спеціальних операцій ЗСУ генерал-майора І.В. Луньова були відзначені директор Департаменту видавничої справи Держкомтелерадіокомітету України  Олексій Кононенко за сприяння у надрукуванні військових вісників Командування сухопутних військ ЗСУ «Захисник Вітчизни» та 72-ї окремої механізованої бригади «Знамено перемоги», а також технічний редактор і військовий фотокореспондент в АТО Юрій Гай.

Почесними знаками 72-ї ОМБР  нагороджені редактор її вісника Анатолій Гай і технічний редактор Юрій Гай, які майже рік у бойових умовах на передовій випускали експериментальне видання цієї бригади, що стало взірцем для інших створюваних на неоголошеній українсько-російській війні аналогічних засобів масової інформації Українського війська.  

Однією з найвищих у Збройних Силах України нагород – Подякою начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерала армії України Віктора Муженка відзначено військового журналіста з майже піввіковим стажем, автора пілотного проекту бригадних багатотиражок у воюючих на сході України з’єднаннях, голову Комісії з військово-патріотичної літератури  Анатолія Гая.

З вітальним словом у Міжнародний день письменника до присутніх у залі звернувся майор Сергій Цигіпа, який пише вірші та політичну сатиру і має кілька виданих книг.

Від імені військових журналістів – членів НСПУ  та співробітників музею Т.Г. Шевченка у Переяславі-Хмельницькому А. Гай подарував гостям комплект ілюстрацій для обладнання двох Шевченківських світлиць у військових підрозділах і свою власну документальну повість «Вогненні рубежі прапороносців», написану в зоні проведення антитерористичної операції. 

 

Наші в Сумах

4-го травня в Сумській бібліотеці N17 відбулася творча зустріч п’ятикласників місцевої школи N20 з письменником та журналістом Геннадієм Горовим.

Ініціатором заходу була  Сумська громадська організація “Ініціативи Слобожанщини”, котра  левову частку своєї роботи приділяє саме мистецько-просвітницькій діяльності.

Геннадій Володимирович уже не в перше бере участь в заходах під егідою цієї молодої організації, заснованої переселенцями з м. Краматорськ Анатолієм і Дарією Сассами. Приємно, що наші митці свідомі важливості подібних зустрічей і з такою готовністю відгукуються на пропозиції до співпраці.

Сама зустріч відбувалася в легкій невимушеній атмосфері. Поет читав свої твори, залучав дітей до розгадування загадок, відповідав на їхні численні питання… А питань, до речі, справді було чимало. Діток цікавило і дитинство гостя, і його сьогоденність, і моменти пов’язані з творчим процесом… Виявилося,  що дехто з них сам не байдужий до віршотворення, а одна дівчинка навіть попросила дозволу – надіслати Геннадію Володимировичу власні вірші, аби почути його думку та отримати поради. Не залишалися осторонь спілкування й присутні на заході дорослі: вчителька української мови та літератури Тетяна Подоляко, яка прийшла разом із дітьми, бібліотекарі, вже згадувані Анатолій і Дарія Сасси… Далеко не завжди за присутності таких різних за віком та досвідом людей спілкування виходить на стільки розкутим і багатогранним. Захід затягнувся значно довше, ніж планувалося від початку. Та й по його завершенню розходилися учасники вельми неохоче.

Представники “Ініціатив Слобожанщини” пообіцяли й надалі влаштовувати подібні зустрічі. Їх підтримала завбібліотеки – Лариса Миколаївна Погорєлова і звісно ж Геннадій Горовий. А значить – далі обов’язково буде.

 

Трилогія Сніжани Тимченко

Весною 2016 року на просторах Інтернету з’явилася фентезійно-фантастична трилогія Сніжани Тимченко. Книга написана для дітей віком від 10 до 15 років і розповідає історію одного хлопчика, який з примітивного світу, через низку надзвичайний подій потрапляє до надсучасного світу. 

В першій частині хлопчик на ім’я Сандас навчається у військовій академії при дворі короля. Одного разу, він дізнається про змову проти короля і розповідає про це своєму другу. 

Здавалося б, ну що в цьому такого, багато вже було таких історій. Змови завжди готують ті, хто прагне позбавити влади короля і немає в цьому нічого цікавого. Але! Сам Сандас незвичайний хлопчик – не чарівник але і не простак. І місце в якому він дізнався про змову, вже саме по собі загадкове. Як з’ясується пізніше, ціль заколотників не тільки в тім, щоб змістити короля, а ще й…

Що саме треба було змовникам, можна дізнатися прочитавши книгу. Прочитавши ви також дізнаєтеся, що ж там таке сталося, і чому перша книга має назву «Один проти убивць».

 Друга частина «Чарівниця і не врятовані», розповідає про новий світ, нових героїв серед яких опинився Сандас. І коли вже здавалося, що життя налагоджується, містична істота з’являється в житті хлопчика. Він дізнається, що навіть на космічній відстані від рідної планети, минуле переслідує його. Сандасу стануть відомі нові таємниці, і те, що жорстокість притаманна і йому теж. Нарешті з’ясується, хто він і чому став людиною.

Третя частина, нарешті поверне все «на круги своя», та поверне Сандаса додому, чи то для того, щоб поквитатися, чи то для того, щоб завершити цикл зла, який загрожував світлим зернам добра.

Авторка щиро сподівається, що книга сподобається читачам, та зичить приємного читання.

Придбати книги українською та російською мовами можна за цими посиланнями:

 

1.https://play.google.com/store/books/details?id=okdTDAAAQBAJ&rdid=book-okdTDAAAQBAJ&rdot=1&source=gbs_vpt_read&pcampaignid=books_booksearch_viewport

2.https://mybook.ru/author/snezhana-timchenko/odin-protiv-ubijc/

3.https://andronum.com/avtory/timchenko-snizhana/

4.https://www.litres.ru/sn-zhana-timchenko/

5.https://www.ozon.ru/context/detail/id/136818546/

6.http://bookz.ru/authors/snejana-tim4enko/odin-pro_844.html

 

МУРАЛЬ

(оповідання)

 

У чи на Земпульках жили були Тю і Тьху. Були вони на 50% - банани, на 98% мавпи, на 99% свині і на 70% вода. (Ще та… суміш). Одного разу знайшли вони залізячку. Провели спектральний аналіз і з’ясували складові: Ванадій (V) 0.10-0.20; Кремній (Si) 0.20-0.40; Молібден (Mo) 0.20-0.30; Марганець (Mn) 0.20-0.70; Нікель (Ni) 0.30; Фосфор (P) 0.040; Хром (Cr) 1.40-1.70; Сірка (S) 0.040; 

Як ви вже й самі здогадалися, це була - Сталь 90ХМФ 

Але в цій залізячці була ще й дірочка (явно не Земпульчинського походження)!!! Подивилися Тю і Тьху в ту дірочку, й їх осяяло! Якщо націлити дірочку на якийсь предмет, явище, мурашку (цензура! рима заборонена), то крізь неї видно те, що бачить око!

Зібрали консиліум. Довго сперечалися, на що крізь дірочку дивитися. Один Тю висловив здогад, що крізь дірочку можна дивитися на прискорення заряджених часток у зустрічних пучках, і призначена вона (дірочка) для розгону протонів і важких іонів (іони свинцю)*. Тьху засумнівався. Мовляв – навіщо така дурня? Тю відповів:

- Якщо вивчити зіткнення часток, можна стати, як  absolutus -  absolvere (по-нашому 100%). 

Але інший Тьхуївець не хотів дивитися в дірочку взагалі і сказав:

- Не хочу! Ми ж збиралися захопити Нямів і Плямів! Товариші, до бою!

Піднявся ґвалт. Одні кричали: «Ганьба!», другі: «Дайош заглядати в дірочку!», треті: «Несправедливо! Треба роздати всім по дірочці!», четверті плювали на дірочку й агітували: «Нас захоплять Нями і Плями, й тоді ніяка залізячка не врятує! Давайте їх першими захопимо!» Тю і Тьху, котрі знайшли залізячку, зрозуміли, що пресованої целюлози з домішками, для того, щоб дивитися у дірочку, їм не дадуть.** А без неї, не хотілося. 

Старий і премудрий Тю на прізвище Тю (Тю-Тю і покрутити пальцем біля скроні), порадив молодим ентузіастам із дірочкою підтримати війну, бо вона, як відомо, рухає прогрес. 

Підтримали. Похапали свої танчики та пукалки, прибігли до Нямів і Плямів, кажуть їм бананово-свино-мавпячою мовою:

- Здавайтеся!

Ті перелякалися і здалися. Тюівці і Тьхуівці стали проводити нав’язливо-агресивну політику гуманності (побудували резервації), добросердя (зруйнували резервації) й просвіти - показали Нямам і Плямам залізячку з дірочкою. Але, хоч як старалися Нями і Плями, не могли подивитися крізь дірочку, бо в них на носах були прищіпки (якщо дивитися здаля, росфокусовується ціль, на яку націлена дірочка, і вздріти заряджені частки неможливо). 

Тюївці і Тьхуівці стали вимагати познімати прищіпки і сказали:

- Ми вас захопили, асимілюйтеся. Прищіпки геть!

Нями та Плями перезирнулися й кажуть:

- Із якого це дива?

- Та з такого, щоб угледіти absolutus -  absolvere (по нашому 100%) і преобразитися. Тоді вам дадуть целюлозу (бажано не міченими купюрами), й буде вам щастя. 

- Не хочемо, не будемо! – запротестували Нями разом із Плямами. – Хай краще absolutus -  absolvere дивиться крізь дірочку на нас! От тоді й настане целюлозне щастя у всьому світі.

Довго і нудно сперечалися Нями з Тюівцями, Плями з Тьхуівцями. Аж дивляться, а один (справжнє ім’я історія замовчує) просунув у дірочку пальчика (!!!). Всі зойкнули і завмерли. Діти плакали, жінки лементували, чоловіки матюкалися, старі плювалися. 

- Та ти ж перекрив абсолютивний канал! Ах ти ж Чортопхайку! (З цього місця антигероя так і зватимуть).

Чортопхайко і каже:

- Той, у кого немає пальчиків, хай перший кине в мене гранулометричними елементами.***

Поглянули на себе Нями, Плями, Тюівці і Тьхуівці та й жахнулися. Виявилося, в кожного є пристрій перекриття абсолютивного каналу через дірочку. І сталося по світі велике обрізаніє пальчиків! (Жахливо але не смертельно). І стали вищевказані одним народом, однією нацією Безпалих (добре це чи погано, судіть самі), але це дало їм право! З великої літери Право гнобити й бити Чортопхайка. З великої літери вони надавали йому щиглів, запотиличників, копняків і відняли залізячку. 

Наклали на нього анафему (і ще багато чого наклали), й поплентався він СвітПозаОчі. Там він записав цю історію й вивів висновок: (Висновок — остаточна думка про щось, логічний підсумок, зроблений на основі спостережень, міркувань або розгляду певних фактів. Виводити означає робити висновок.) МУРАль це все.

 

ЕПІЛОГ: Любий читачу, гадаю, тебе все ж цікавить, що ж то була за залізячка з дірочкою. Рада проінформувати, що:

Сталь 90ХМФ застосовується: для виготовлення опорних валків усіх розмірів і бандажів, листових станів, для гарячого плющення металів без механічної обробки. Відповідно дірочка з’явилася… (ну, вона ж не Земпульчинського походження, то звідки мені знати?)

 

* - андронний колайдер

** - паперові гроші

*** - камінь. 

                                             Сніжана Тимченко  

  

Additional information