Пом'янули Миколу Вінграновського

Пам’ять

26 травня 2019 року виповнилося 15 років з того дня, як пішов у Вічність видатний син України, письменник, кінорежисер, кіноактор, державний діяч Микола Степанович Вінграновський. 

У долі митця було кілька особливо шанованих ним місць. Це мала батьківщина, де народився, на Миколаївщині, Київ, де жив і творив, а також Білоцерківщина, яку любив і щороку по кілька разів бував у цьому краї. Там написав "Манюню", "Северина Наливайка" і багато інших своїх прозових та поетичних творів, які білоцерківським письменникам різних поколінь випало щастя чути ще в рукописах з уст митця на березі чарівної Росі, про яку Микола Степанович залишив такі чудові рядки: 

 

Під темними вітрилами ночей

Сюди, сюди, на ці шовкові води,

На синій звук любові і свободи,

На синю Рось, що в снах моїх тече.

 

Сюди, на Рось, не ближче і не далі,

На центр серця в плинучих літах...

Мені і досі тут любов моя в печалі,

І карі очі в золотих сльозах.

 

Минає все у плині дорогому...

Під синіми вітрилами ночей

Вона тече старому і малому,

На все життя єдина Рось тече.

 

Друзі-літератори і шанувальники творчості Миколи Вінграновського на першу річницю з дня смерті митця на місці, де він протягом двох десятиліть щоліта розбивав намет над Россю і творив, спорудили поки що єдиний в Україні пам'ятник Миколі Степановичу. Відтоді у день пам'яті вони збираються на березі Росі, аби пом'янути великого сина України. 

Тож і цього року 25 травня на околиці Яблунівки зібралися його друзі та шанувальники, жителі прилеглих сіл. Біля пам'ятного знаку  виступили багатолітній приятель письменника і автор кількох документальних книг про нього, поет-пісняр і композитор, заслужений працівник культури України Анатолій Кульчицький; члени НСПУ прозаїк Анатолій Гай, поетеса і прозаїк Галина Гай, новеліст Юрій Гай та поет Володимир Дідківський з Білої Церкви; поети з Києво-Святошинського району Володимир Бубир і Людмила Юферова; поетеса і прозаїк Тетяна Лаврова-Міцінська, поет-гуморист Віктор Бондаренко і видавець Сергій Міцінський з Тетіївського району; поет Леонід Гажала з Володарського району; поетеса з м. Збараж Тернопільської області Галина Сливка; поет Віктор Кучерук з м. Вишгорода; поетеса і прозаїк Ірина Мельник; директор Білоцерківської районної централізованої бібліотечної системи Людмила Зінченко.

Перед присутніми виступили переможці віком від 5 до 17 років міськрайонного конкурсу читців творів письменника, які щороку проводить за участю авторитетного журі  Ганна Нагорна, директор музею Миколи Вінграновського, який діє при бібліотеці-філії № 10 Білоцерківської міської централізованої бібліотечної системи. 

Крім колег-літераторів, квіти до пам'ятного знаку поклала понад сотня шанувальників творчості Миколи Вінграновського з числа бібліотечних працівників, педагогів, учнівської молоді міст Києва,  Білої Церкви та Білоцерківщини. 

Відбулася також зустріч учасників меморіального заходу з жителями с. Яблунівка, від імені яких гостей привітали багаторічний друг Миколи Вінграновського сільський голова Яблунівки Анатолій Савчук і директор сільського Будинку культури, поетеса, заслужений працівник культури України Людмила Соловей.

За древнім слов'янським звичаєм Київське обласне творче об'єднання "Культура", білоцерківська міськрайонна письменницька організація та Яблунівська сільська рада організували поминальну тризну. 

Усі учасники меморіальних заходів також одержали на згадку книги українських письменників про криваві події неоголошеної російсько-української війни на сході України, випущені за сприяння КОТО "Культура".

 

На знімках: 25 травня 2019 року. Учасники меморіального заходу «З обійнятих тобою днів» пам’яті Миколи Вінграновського на березі Росі 

 

РОНДЕЛЬНЕ СВЯТО У БОРИСПОЛІ

В наш час, коли довкіль чути про важке життя, брак коштів, неможливість реалізації цікавих ідей, кожна вдала ініціатива активних людей заслуговує якнайповнішого висвітлення. Успіх одних є прикладом для інших, таким собі вказівником до можливостей та перспектив. Саме до таких успішних проектів можна віднести Міжнародний фестиваль ронделя «На берегах Альти», який започаткував разом зі своїми однодумцями голова Асоціації поетів-ронделістів України Микола Боровко. Фестиваль проводиться раз на рік посеред травня у Борисполі й гуртує поціновувачів цієї поетичної форми з Болгарії, Македонії, Молдови, Польщі, Словаччини та інших країн Європи. Цьогоріч заходу виповнилося п’ять років. Достойний вік як для мистецького проекту. А з чого ж усе починалося? Які сподівання покладали на захід його засновники? 

Говорить заступник голови Асоціації поетів-ронделістів України Володимир Литвин:

– Звичайно, ініціатива належить Миколі Боровку. Він перший в сучасному літературному процесі наблизився до розгадки цього жанру. На той час у нього вже була не одна сотня ронделів, тож зрозуміле його бажання розширити обрії ронделя. Яким чином? Організувати фестиваль. Перший Фестиваль відбувся у травні 2015 року. На ньому було також створено Асоціацію поетів-ронделістів України. 

– Якими успіхами можете похвалитися через п’ять років невтомної роботи?

– Початкові плани роботи і Асоціації, і Фестивалю перевершили найоптимістичніші сподівання. До Першого фестивалю Микола Боровко уклав «Антологію українського ронделя» на 120 сторінок (збиралося все, що можна було знайти). Наразі можна було б упорядкувати таку антологію томів з пяти – семи. Започатковано престижну літературну премію «Рондель року» (маємо вісім лауреатів). Цьогоріч засновано Медаль Асоціації, якою нагороджуються лауреати премії, спонсори Фестивалю, організатори. За сприяння Асоціації (упорядкування, редагування, рецензування) видано більше десяти книг ронделів окремих авторів (М. Боровко «Теургія», «Діагноз», три збірки ронделів М. Боровка українською – французькою, українською – польською, українською – румунською мовами, В. Женченко «Нічні ронделі», І. Гайворон «Волосся Вероніки», Марія Фоміна «Згорають дні без полум’я і диму», «Все життя добро творити людям», Н. Ігнатенко «Сто ронделів», «На стрімкій бистрині», «Колише яблуня плоди», книг, в яких є розділи ронделів, добірок в колективних збірниках, антологіях, альманахах тощо. 

Цьогоріч на Фестивалі було презентовано збірки М. Боровка «Недільне двокнижжя», Н. Ігнатенко «Ходить попід вікнами безсоння», Л. Яцкової «Рон-де-лю-бов», антологію «У Борисполі вишні виспіли» (серед багатьох поезій різних жанрів є ронделі членів Асоціації), журнал «Київ» (№ 5 – 6 за 2019 рік) помістив розділ «От і рондель: стрункіш од стріл і грацій» (26 авторів). А ще побачила  світ антологія сучасного українсько-болгарського ронделя «У колі ронделя / В света рондела» (українською і болгарською мовами, упорядник М. Боровко, перекладачі: Ваня Ангелова та Інна Ковальчук).

Членами Асоціації поетів-ронделістів України стали понад 50 поетів.

 Учасники фестивалю

– Якщо не секрет, хто підтримує фінансово фестиваль? Чи є у нього віддані донатори?

– Головними, практично незмінними спонсорами, усіх Фестивалів є Бориспільська міська рада, ТОВ «Транспромсервіс», ПрАТ «Агробудмеханізація», ПрАТ Бориспільський комбінат будівельних матеріалів», ТОВ «П. М. ІНВЕСТ», Бориспільське районне споживче товариство, ПАТ «Атас-Бориспіль», ТОВ «Трест «Бориспільсільбуд».

– Яким ви бачите майбутнє фестивалю «На берегах Альти»?

– У планах – створення Міжнародної асоціації поетів-ронделістів. Розпочинаємо роботу над упорядкуванням солідної, може, в кількох томах антології ронделя. І, звичайно ж, підготовка до наступного Фестивалю.

На ювілейному фестивалі Київська обласна письменницька організація була представлена членом правління КОО НСПУ письменником Геннадієм Горовим, який приїхав до Борисполя разом зі своєю мамою, також ронделісткою – Оленою Горовою. Які враження залишилися у нього після двох фестивальних днів?

Говорить член НСПУ та НСЖУ, член правління КОО НСПУ – Геннадій Горовий:

Геннадій Горовий з мамою

– Синоптики нас активно лякали рясними дощами, одначе, видно, рондельна сила розігнала всі хмари. Було сонячно і надворі, і в душі. Коли в одному місці збирається стільки творчих особистостей – кожна хвилина просякнута і віршами, і жартами, і різноманітними сюрпризами. Це здорово! Фестиваль у мене залишив по собі тільки найкращі спогади. Дяка його організаторам, низький уклін усім, хто їх підтримує та побажання усьому славному рондельному товариству зустрітися у дружньому колі ще не раз.

 

Маємо посвідчення членів Асоціації поетів-ронделістів України

Сподіваємося, на шостому фестивалі ронделя Київська обласна письменницька організація буде представлена вже значно потужнішим складом. Ну, а те, що шостий фестиваль відбудеться, це безсумнівно!

"Два Тараси" Сергія Саєнка

До Шевченківських днів у районній бібліотеці для дітей м. Боярка Києво-Святошинського району відбулася зустріч з членом Національної спілки письменників України, лауреатом Київської обласної літературної премії ім. Григорія Косинки, учасником ГО «Боярського Мистецького Братства», письменником Сергієм Миколайовичем Саєнком. На зустріч з митцем слова прийшли учні ЗОШ № 4 2-А і 2-В класів. Впродовж усього заходу діти декламували вірші Т.Г.Шевченка, спілкувалися з письменником, активні учасники з радістю отримали подарунки від Сергія Миколайовича. Автор книги «Два Тараси» прочитав уривок з поеми, розповів дітям про Великого Кобзаря. 

Тепер поема "Два Тараси"  – екскурс сторінками біографії і творів генія України Тараса Шевченка, що написаний чудовою віршованою мовою, є і в нашій книгозбірні! Твір буде цікавим для читачів усіх вікових категорій, оскільки містить короткі описи знаменних історичних подій з життя нашої країни.

Заохочуємо прочитати цю поему «Два Тараси» нашого видатного земляка, боярчанина Сергія Саєнка!

 

До 50-річчя «Собору» Олеся Гончара

Михайло СКОРИК.

До 50-річчя «Собору» Олеся Гончара і «Листа творчої молоді м. Дніпропетровська».

Електронну версію публікації  можна читати в науковому журналі «Краєзнавст-во» № 3 /2018: www. history.org.ua,  www.nbuv.gov.ua,  www.nsku.org.ua

Загальні збори Київської обласної організації Національної спілки письменників України

16.02.2019 р. о 12-00 у приміщенні Будинку письменника (Київ, вул. Банкова, 2. Метро «Інститутська») відбудуться позачергові загальні збори Київської обласної організації НСПУ. Запрошуємо всіх членів КОО НСПУ.

Спростування Анатолієм Гаєм звинувачень керівництва НСПУ  у його деструктивній діяльності та порушеннях Статуту НСПУ, які будуть озвучені на цих зборах.   

1) Щодо «безпідставних, не підтверджених висновками державних правозастосовних органів, заяв…»

Епізод перший. 3 грудня 2015 р. з ініціативи М. Сидржевського і його найближчого оточення Правління НСПУ всупереч п. д) ст. 4.7, п. а) ст. 4.14, п. є) ст. 4.15 і ст. 5.12 чинного на момент прийняття незаконного рішення Статуту НСПУ, згідно з якими відчуження майна НСПУ Правління НСПУ мало повноваження здійснювати лише при наявності 2/3 письмових погоджень обласних організацій НСПУ, при відсутності таких погоджень приймає рішення про продаж за вказану М. Сидоржевським ціну конкретним покупцям двох будинків у Одеському Будинку творчості на 15-ти сотках приморської землі. Ну, прийняли то й прийняли. Аби ж не ціна! По підробленому Статуту Одеського БТП його голова продав об’єкти за вказаною м. Сидоржевським ціною. яка була у 20 разів дешевша за ринкову. 2 млн. 39 тис грн. які могли б одержати злиденні українські письменники на свої нагальні потреби, за рішенням «керівних органів НСПУ безслідно розчинились у приморському бризі. А. Гай запротестував і проти грубого порушення Статуту НСПУ, і проти такої ціни продажу. Виступив на Правлінні – не почули. Звернувся до Ревізійної комісії НСПУ – не розглянула, натомість пішли лайливі образи і погрози. Але оскільки я не з лякливого десятка, не маючи інших засобів, звернувся з заявою до Печерських суду і управління поліції. Заведено судову і кримінальну справи по факту незаконного продажу корпоративного майна. Хоча наш правозахисний віз скрипить повільно, ви ще почуєте багато цікавого, коли він доїде до точки закінчення слідства і судового засідання. 

Але вже зараз виникає запитання: то хто ж порушує Статут НСПУ і кого слід притягати до відповідальності аж до виключення НСПУ? І при чому тут обвинувачення, що пошуки відповіді на те, де поділися наші, і в тому числі Гаєві та двох членів його родини – членів НСПУ корпоративні спілчанські гроші «підривають суспільний авторитет НСПУ, перешкоджають її статутній діяльності творчої спілки і грубо суперечать пункту «б» статті 4.2 Статуту НСПУ, згідно з яким кожен член НСПУ зобов’язаний сприяти виконанню її цілей та завдань»? Адже А. Гай саме й прагне сприяти виконанню цілей і завдань» НСПУ шляхом повернення письменникам їхніх грошей. Якщо, звісно, не вважати усією Спілкою Сидоржевського і три з лишком десятки його наближених активістів – членів Секретаріату і Правління НСПУ.

То хто порушує Статут НСПУ і розвалює Спілку, обдираючи її, як липку?

Епізод другий. 21.06.2018 р. М. Сиджоржевським збирається Правління НСПУ для прийняття рішення про продаж залишків поліклініки у Києві біля Золотих воріт, яку у передвиборній програмі він обіцяв повернути письменникам. Тепер продає остатки, причому за ціною, яку назвав покупець і яка щонайменше у чотири рази нижча від ринкової. Але навіть не це так вражало. На зібрання прибуло і зареєструвалося 34 члени Правління НСПУ, а навіть за перелицьованим «під Сидоржевського» новим Статутом НСПУ потрібно було для законного прийняття рішення не менше 43-х присутніх членів Правління НСПУ. На мій протест і щодо ціни, і щодо нелегітимності зібрання та незаконності прийнятих ним рішень до мене підійшов радник М. Сидрожевського В. Фольварочний і підло, несподівано ударив у обличчя під коментар Сидоржевського: «У Верховній Раді ще й не так б’ються!» та схвальне гудіння присутньої лакизної братії.. Але найвеселіше те, що не Фольварочному, а мені з ініціативи Сидоржевського… оголосили тоді догану. 

Тому, хто наважився підняти на мене руку, це так не минеться. Але ж виникає запитання: То хто порушує Статут НСПУ і розвалює Спілку, обдираючи її, як липку?

Епізод третій. «Керівні органи НСПУ» де тільки можуть і не добираючи виразів проклинають А. Гая за те, що він змусив двічі скликати з’їзд для прийняття нового Статуту НСПУ, і дуже пишаються, що все ж його останню редакцію «пропустило» Міністерство юстиції України. Але, шановні письменники і не письменники, ви можете уявити у правовій державі діяльність громадської творчої організації, у якої в Статуті п’ять грубих порушень норм чинних Законів України? І є резонне запитання до Мінюсту України: хто узаконив такий Статут?Ф 

Вважаю, що крапка тут не поставлена, і невдовзі, шановані й не дуже члени НСПУ, вам, а на той час, сподіваюся, уже й нам, бо не сумніваюсь, що невдовзі відновлюсь у членах НСПУ, доведеться таки приймати новий Статут НСПУ, у якому цих антизаконних, інколи нічим не виправданих маразмів очолюваної М. Сидоржевським Статутної комісії НСПУ уже не буде. 

2) Щодо оголошення Київською обласною письменницькою організацією недовіри чинному голові НСПУ М. Сидоржевському, яку спілчанська верхівка вважає основною підставою для виключення А. Гая з НСПУ, то письменники Київщини приймали своє рішення кожен сам за себе після вивчення наданих їм доказів про численні порушення М. Сидоржевським і його найближчим оточенням Статуту НСПУ. Кілька було проти. То й що? Це і є плюралізм, внутріспілчанська демократія, право кожного її члена на конструктивну критику. Пунктом в) ст. 41 чинного Статуту НСПУ передбачено, що кожен член НСПУ має право «вносити пропозиції, висловлювати і обгрунтовувати свою думку щодо питань, пов‘язаних з діяльністю НСПУ». А. Гай і члени КОО НСПУ висловили свою думку і дали свою оцінку чинному голові. Іншим обласним організаціям він, можливо, дуже подобається. То у чому порушили письменники Київщини норму «…пункту «б» статті 4.2 Статуту НСПУ, згідно з яким кожен член НСПУ зобов’язаний сприяти виконанню її цілей та завдань»? І при чому тут «спроби розвалити Спілку»? І яке це порушення Статуту НСПУ, коли хтось комусь не подобається чи не викликає довіри? Сидоржевський що, бог чи свята індійська корова? Чи дружина Цезаря, яка поза підозрою? Спростовуйте. Подайте до суду за наклеп. Ні, у суді треба буде доказувати. А тут усе просто: раз – і виключилиІ Майже одноголосно. Оце єдність і турбота про збереження Спілки!

От тільки знову запитання: то в чому ж порушили Статутні норми члени КОО НСПУ і їхній голова? Відповідь одна – а ні в чому!

3) Щодо такого «непростимого гріха», як демонстративна неповага «…до обраних з’їздом членів Правління НСПУ, Секретаріату НСПУ та голови НСПУ», то відповім таке: а за що ж поважати? За «демонстративну неповагу» до ними ж прийнятих Статутів НСПУ? Чи за «демонстративну неповагу» до Законів України, які «керівні органи НСПУ» дозволяють собі порушувати, приймаючи недолугий Статут і навіть його порушуючи. Заявляючи, що нібито стоять на сторожі інтересів Спілки, вони лише прикриваються тими двома тисячами українських письменників – членів НСПУ, які мовчки спостерігають, як кілька відчайдухів стали на прю з сірою монолітною масою згуртованих корпоративними незаконними діями «керівників НСПУ». 

4) Закінчується прес-реліз недвозначною погрозою М. Сидоржевського іншим головам обласних письменницьких організацій: дивіться, хоч слово супроти – і вам буде те, що Даниленку і Гаю! 

Відомий прийом диктаторів: розіпнути «грішника» на хресті при людній дорозі, щоб леденіли від жаху раби і терпіли…

Та все ж правда має перемогти. Бо для чого тоді усі страждання на цій тернистій дорозі до демократії, до незалежності у найширшому розумінні цього слова, до людської гідності, до законності і порядку у нашій багатостраждальній Україні? 

Ми робимо у це свій маленький посильний внесок. І хай собі проклинають, бризкаючи чорною піною… 

Додаткова інформація