Чергова втрата

 

 

 

Лихо ніяк не полишає нашу обласну письменницьку організацію: рідні, колеги і друзі провели в останню дорогу члена письменницької Спілки з 35-річним стажем, російськомовну поетесу, прозаїка, перекладача, громадського діяча Тетяну Шарову.

Народилася Тетяна Миколаївна 24 липня 1933 р. в селі Радченково Воронезької області, але пов’язала свою долю з Білою Церквою, до якої приїхала після закінчення з відзнакою Горлівського педагогічного інституту. Майже шість десятиліть свого життя віддала педагогічній праці, удостоєна звання «Відмінник освіти». Викладаючи англійську мову, вела величезну позакласну роботу з дітьми. Очолюваний нею клуб «Естетика» Білоцерківської загальноосвітньої школи № 7 був кращим на Київщині.

Важкий життєвий шлях здолала ця жінка. Дитинство обпалила війна. Батько загинув на фронті. Поховала рано згаслих талановитих синів-близнюків – члена НСПУ поета Василя Шарова та літературознавця Володимира Шарова. Трагічно загинув чоловік. Але випробування не зломили її. Тетяна Миколаївна майже піввіку очолювала Білоцерківське літературне об’єднання «Заспів», з якого вийшли практично всі білоцерківські письменники, а сотні колишніх членів «Заспіву» на все життя зберегли завдяки своєму наставнику любов до поетичного слова. Бо й сама Тетяна Миколаївна була талановитою письменницею. Починаючи з виходу у 1965 році першої поетичної збірки «Огонёк», побачили світ її «Голосую за лирику», «Доверие», «Розы на снегу», «Белокрылье», «На гребне бытия», книга вибраного «Земное моё покаянине», книги перекладів «Моя константа», збірка прози «Невыдуманные рассказы» та інші.

Високу оцінку творчості поетеси з Білої Церкви дали Едуардас Межелайтіс, Віктор Міняйло, Давид Самойлов, Володимир Югов, Ігор Римарук, Віктор Василенко, Володимир Іванців та інші відомі майстри слова України й ближнього зарубіжжя.

Тетяна Миколаївна була членом Національних спілок письменників і журналістів України, Міжнародної Асоціації письменників, майже до останнього дня очолювала Українське товариство російської культури «Русь» міста Біла Церква. Удостоєна літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького, занесена до біографічного енциклопедичного словника «Жінки України», де зібрано 2500 довідок про життя та діяльність відомих українських жінок минулого й сьогодення.

Життя таке коротке! Не встигаємо ні написати те, що мали б, ні поспілкуватися, ні порадіти цій солодкій і гіркій миттєвості людського буття, тим паче буття творчого…

Хай буде Тетяні Миколаївні білоцерківська земля пухом…

 

 

 

 

Додаткова інформація