ПЕРЕДЗ’ЇЗДІВСЬКЕ ЗАСІДАННЯ ПРАВЛІННЯ НСПУ

18 жовтня 2018 року у актовій залі Будинку письменника на Банковій, 2 у м. Києві відбулося останнє перед черговим з’їздом письменників України засідання Правління НСПУ. Воно кардинально відрізнялося від усіх, що проходили за період каденції чільного голови НСПУ М. Сидоржевського. Щоправда. М. Сидожевський за звичкою узявся одноосібно вести його. У своїй 15-хвилинній доповіді він похвалявся здобутками його команди і проклинав ворогів Спілки, які нібито хочуть  її розвалити.

На запитання члена Правління, голови КОО НСПУ Анатолія Гая, хто ж ці не названі ним вороги Спілки і чи не час їх назвати поіменно, голова на мить зам’явся, а потім прорік:

–От…. Гай… він… опонент... 

Слава Богу, уже не ворог Спілки, як писав і неодноразово обзивав на різних зібраннях М. Сидоржевський А. Гая, який критикує нинішнього керівника НСПУ і його команду за численні порушення, а лише опонент голови НСПУ…

Далі на запитання тепер уже «опонента» А. Гая, чому наше спільне спілчанське майно, яке коштувало як мінімум 5,2 мільйона гривень, продане за 171 тисячу гривень і де поділася решта у більш як п’ять мільйонів, М. Сидоржевський відповів, що продавав майно не він, а голова Одеського Будинку творчості письменників Олександр Косенко. Хоча це неправда, бо саме М. Сидоржевський уповноважував свого підлеглого продати майно в Одесі за встановленою М. М. Сидоржевським ціною конкретним покупцям. Головуючий взагалі нічим не зміг пояснити, чому не можна було одразу прийняти Статут НСПУ у повній відповідності з чинним законодавством України, а не скликати, витрачаючи на них чималі кошти, аж два з’їзди для упертого «проштовхування» нових редакцій уже з меншою кількістю, але все ж з порушеннями чинного законодавства України. Чому всупереч Статуту НСПУ М. Сидоржевський руками 32-х членів Правління (хоча за Статутом НСПУ таке рішення мали право прийняти не менше 43-х присутніх на засіданні членів Правління) відчужив за трохи більше як мільйон гривень (ціну встановили не ми, продавці, а назвав покупець, і наше спілчанське керівництво слухняно погодилося) спілчанське майно у Києві  на вул. Рейтарській, яке за ринковими цінами коштує  бл. 9 мільйонів гривень.

Не той уже був на минулому Правлінні ще недавно повновладний, безапеляційний і безкомпромісний, упевнений у своїй винятковості очільник НСПУ М. Сидоржевський. Якщо на попередніх він був незаперечним домінуючим лідером, який вів засідання у вибраному ним напрямку, безперервно коментував усі виступи і нав’язував свою волю старанно підібраному ним складу Правління, а в опозиції мав лише двох членів Правління – голів київських письменницьких організацій – обласної А. Гая і міської В. Даниленка, та ще старійшину нашої письменницької спільноти, колишнього редактора «Вечірнього Києва» М. Карпенка, то цього разу опозиція поповнилася навіть його недавніми активними прибічниками, як секретарі НСПУ Микола Славинський та Анатолій Стожук, колишні нардепи Віктор Терен і Михайло Шевченко, голова  Івано-Франківської обласної письменницької організації Євген Баран та ще чимало відомих письменників – членів Правління НСПУ. 

Головні бої розгорнулися навколо квоти на делегатські мандати. Очолюваний М. Сидоржевським Секретаріат НСПУ устами свого очільника запропонував Правлінню, яке за Статутом НСПУ має встановлювати квоту делегатів письменницького з’їзду, дві пропозиції в одній – один делегат від десятьох і один від сімох письменників. Така нетипова для голови з диктаторськими замашками, який чотири роки безапеляційно проголошував свою думку і добивався свого навіть шляхом порушення Статуту НСПУ і чинного законодавства України, поведінка пояснюється  тим, що і в самому Секретаріаті назрів розкол. Так Микола Славинський відкрито виступив за проведення повномасштабного з’їзду, де давньою традицією була квота 1 делегат від 5 членів НСПУ. Свою пропозицію він озвучив також на засіданні Правління  Київської міської письменницької організації.  Кияни прийняли рішення підтримати його, і це рішення було опубліковане в «Літературній Україні».

Звісно, активні прибічники М. Сидоржевського як зі столиці, так і дехто з областей одразу ж кинулися до мікрофона, запевняючи, що з метою збереження спілчанських коштів слід обирати одного делегата від десяти, а голова переміщеної у столицю Луганської письменницької організації Олексій Неживий, обласканий нинішнім керівником НСПУ, договорився аж до пропозиції 1 делегат від 20-ти членів НСПУ. 

Реакція залу була несподіваною для очільника і його клевретів. Один за одним піднімалися до цього або байдужі або навіть, як вважало діюче керівництво НСПУ, «свої» члени Правління і вимагали квоти 1 від 5-ти. 

Переконавшись, що його пропозиції не пройдуть, М. Сидоржевський зробив «красивий» жест: артистично заявив, що він пропонує обирати делегатів 1 від 5 членів НСПУ. 

Хтось із прибічників голови НСПУ викрикнув із залу, що слід проголосувати пропозиції у порядку їх надходження, але питання уже було практично вирішене. 

Це велика перемога тих, хто виступає проти диктаторських методів правління М. Сидоржевського. Якщо на попередніх з’їздах, де у якості делегатів були присутні лише члени Правління  і невеличка групка старанно відібраних за принципом відданості керівнику НСПУ делегатів, усі критичні виступи проти явних порушень М. Сидоржевським і його оточенням статуту НСПУ і законів України зустрічалися улюлюканням, то цього разу таке не пройде. На черговий форум українських письменників, який призначений на 29 листопада 2018 року, буде обране представницьке коло літераторів. А отже, і рішення прийматимуться не кишеньковим з’їздом, а представницьким загалом, яким маніпулювати буде значно важче. За таких умов легше буде розповісти делегатам усю гірку правду про становище у НСПУ, про продаж за 171 тис. грн. майна, за яке нам пропонували 5,2 млн. грн., продаж за смішною для столиці ціною нашої частки у будівлі по вулиці Рейтарській майже навпроти Золотих воріт та багато інших зловживань з боку діючого голови і його команди.

На Правлінні серед інших питань було і про затвердження рішення Приймальної комісії НСПУ, де серед новобранців нашої творчої Спілки три, які поповнять Київську обласну письменницьку організацію: поет-гуморист Леонід Гажала з Володарського району, перекладач Любов Цай з Києво-Святошинського району і публіцист Сергій Мартинюк з смт Ворзель.

Вітаємо наших новоприйнятих колег і бажаємо їм творчого натхнення, міцного здоров’я і віри, що з усіх наших негараздів і у творчій Спілці, і в Україні ми вийдемо переможцями.

Визначена Правлінням НСПУ  дата майбутнього чергового з’їзду зобов’язує нас, членів Київської обласної організації НСПУ, в недалекій перспективі скликати свої загальні збори і обрати 12 делегатів на наступний з’їзд.

 

ВИЗНАЧЕНО ЛАУРЕАТА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ПРЕМІЇ ЗА 2018  РІК

За наполяганням керівництва КОО НСПУ  цього року відновлено присудження Київської обласної літературної премії імені Григорія Косинки. На конкурс бібліотеками, районними відділами культури, творчими спілками і об’єднаннями були висунуті:

Ігнатенко Ніна за збірку «100 ронделів» (2016); Косьмін Вадим – за добірку з 11 віршів у колективному історико-краєзнавчому та літературно-мистецькому альманаху № 4 «Сонцесвіт у Березані» літературно-мистецького об’єднання «Дивосвіт» (2017); Кудінова-Калініченко Тетяна за прозовий твір «Сага про киян» (2018); Розвозчик Петро за збірку поезій «Сувій дороги»; Саєнко Сергій  за роман «Ловець вітру» (2017); Хмельовський Олександр за збірку художньо-документальних оповідей «Час мужності»  (2018).

При обговоренні поданих книг членами комісії було встановлено, що збірка Ніни Ігнатенко «100 ронделів» надрукована у 2016 році, а згідно з п. 4 Положення про Київську обласну літературну премію імені Григорія Косинки, затвердженого розпорядженням голови  адміністрації від 19.02.2001 № 76 і зареєстрованого в Київському обласному управлінні юстиції 26.02.2001 № 9/303, унормовано: «4. На здбуття премії висуваються твори, опубліковані або оприлюднені в Україні по телебаченню, радіо чи на сцені протягом одного року, що передує присудженню премії, але не пізніше як за 45 днів до присудження премії.» Оскільки збірка Ніни Ігнатенко «100 ронделів»  вийшла друком значно раніше, їй було відмовлено у включенні її книги до списку творів, допущених до конкурсу.

Члени комісії відхилили також добірку з 11 віршів Вадима Косьміна, надруковану у колективному історико-краєзнавчому та літературно-мистецькому альманаху № 4 «Сонцесвіт у Березані» літературно-мистецького об’єднання «Дивосвіт». Вона є частиною колективного альманаху, а не цілісним твором. Це суперечить вимогам  п. 3 Положення про Київську обласну літературну премію імені Григорія Косинки, яким унормовано: «3. Премією відзначається автор або група авторів цілісного художнього чи літературно-критичного твору.» Оскільки добірка з 11 віршів Вадима Косьміна не є самостійним твором, йому також було  відмовлено у включенні його добірки до списку творів, допущених до конкурсу.

При обговоренні поданих книг Тетяни Кудінової-Калініченко,  Петра Розвозчика, Сергія Саєнка і Олександра Хмельовського було встановлено, що твори відповідають вимогам Положення про Київську обласну літературну премію імені Григорія Косинки. Виходячи з цього,  члени комісії з розгляду питань щодо присудження Київської обласної літературної премії імені Григорія Косинки постановили допустити їх до участі у конкурсі на здобуття премії за 2018 рік.

Далі під час обговорення допущених до конкурсу творів члени комісії висловлювали різні думки, відзначали сильні і слабкі сторони висунутих на здобуття премії книг. А остаточну крапку поставило таємне голосування, в результаті якого найбільше голосів набрав роман нашого колеги Сергія Саєнка «Ловець вітру». Саме його й буде подано на затвердження голові Київської обласної державної адміністрації. А урочисте вручення Київської обласної літературної премії імені Григорія Косинки за 2018 рік відбудеться об 11-00 6 листопада 2018 року в Будинку офіцерів Збройних Сил України по вул. Грушевського, м. Київ, в рамках відзначення на обласному рівні  Всеукраїнського Дня працівників культури та майстрів народного мистецтва.

За активну участь у цьогорічному конкурсі на здобуття найвищої літературної відзнаки Київщини наші колеги Тетяна Кудінова-Калініченко,  Петро Розвозчик та Олександр Хмельовський одержали подяки начальника Управління культури, національностей і релігії КОДА, які будуть вручені на загальних зборах нашої письменницької організації. 

Про час і місце проведення загальних зборів Київської обласної організації НСПУ  у Будинку письменників по вул. Банковій, 2 кожен член нашої письменницької організації буде повідомлений додатково.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗУСТРІЧ З БОЛГАРАМ БЕРДЯНШИНИ І ПОЗА НЕЮ

 

З 28 по 29 вересня 2018 року у рамках заходів, присвячених 100-річчю від дня народження Миколи Демʼяновича Малярчука, – уродженця с. Андрівки Бердянського району Запорізької області, видатного українського болгариста, перекладача, славіста, – у Бердянську відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Творчість болгарських письменників Бессарабії та Таврії ХХ століття». Організатор – директор Бердянського краєзнавчого музею, голова громадської організації «Бердянське громадське товариство з вивчення національно-культурної спадщини болгар Приазов’я ім. Мишо Хаджийського» Людмила Ноздріна. Варто сказати, що неабияку підтримку в підготовці і проведенні конференції надали Бердянська міська влада і Запорізька ОДА.

Мене запросили до участі у роботі конференції з доповіддю про сучасний стан перекладів болгарської поезії на українську мову.  Я дуже щаслива з того, що моє повідомлення було з цікавістю сприйнято слухачами і воно викликало неабиякий інтерес.  А ще мене дуже порадувало, що доповіді учасників конференції лунали виключно українською і болгарською мовами. Викладачі, вчителі, музейники виказали велику шану обом мовам, надали купу цікавезної інформації про видатних українських болгар Приазовʼя. Їхні розвідки були сповнені патріотизму і любові до рідної землі.

Болгари Приазовʼя з Україною, вони її люблять, шанують і бережуть. Щойно я повернулася додому, на Фейсбуці вже мала короткий і дуже вагомий відгук представника Бердянської міськради Ігоря Зубицького: «Мені сподобався Ваш патріотичний виступ на конференції!»

Я переказала учасникам конференції привітання від члена нашої Київської обласної письменницької організації поетки Галини Семенівни Гай, дитинство і отроцтво якої також пройшло у Андріївці Миколи Малярчука.

Маю нові звʼязки, нових друзів, купу нотаток, до яких хочеться повертатися і працювати над новими розвідками. Наведу слова, якими я закінчила свою доповідь на конференції:

            Бережімо свою родину, свою землю, свою мову і памʼятаймо про головні чесноти у житті!

            А на завершення наведу слова видатного українського просвітителя і гуманіста Григорія Сковороди:

            «Пізнай свій край… себе, Свій рід, свій народ, свою землю — і ти побачиш шлях у життя. Шлях, на якому найповніше розкриються твої здібності. Ти даси йому продовження, вторувавши стежину, із тієї стежини вже рушили у життя твої нащадки. І також будеш ти».

          

                                                                                      Любов Цай,

кандидат у члени Київської обласної

 письменницької організації

 

 

 

 

 

Творчий вогник у Пущі-Водиці

7-8 вересня в Пущі-Водиці в рамках літературно-поетичної майстерні “Кастальський ключ”, відбулися чергові майстер-класи для письменників з інвалідністю. Ініціаторами заходу виступили ВГО “Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів” і КОО “Всеукраїнського парламенту працездатних інвалідів”, який очолює наш колега з м. Обухова, член НСПУ та НСЖУ – Геннадій Горовий.  Фінансову ж підтримку надало Міністерство Соціальної політики та Фонд соціального захисту інвалідів.

До Дитячого позаміського закладу відпочинку та оздоровлення «Пуща-Водиця” з’їхалися поети й прозаїки з кількох областей України. Упродовж двох днів з ними працювали кваліфіковані лектори: письменник,журналіст, громадський діяч і видавець; член НСПУ та НСЖУ – Сергій Пантюк (м. Київ), письменник член НСПУ й АУП – Сергій Батурин (м. Київ), режисер, поет, бард – Юрій Чайка (м. Харків).

Учасникам заходу були запропоновані лекції з теорії літератури, практична робота з їхніми текстами, як суто в літературній, так і в пісенній площині. Вони вчилися аналізувати, критикувати, творити експромти. Аби ще більше додати вогнику робочому процесу, лекторами оголошувалися жартівливі конкурси на звання “Кращий учасник дня”. Так, за результатами роботи поетичної майстерні Сергія Пантюка, звання кращого виборола поет-пісняр Олеся Сінчук з Київщини, а в прозовій майстерні Сергія Батурина переміг поет Микола Калюк із Сумщини.

Безумовно, подібні заходи будуть надзвичайно корисні для будь-кого, хто прагне вдосконалення в улюбленій справі. Одначе, якщо фізично-здоровим людям вони можуть принести хіба що нові знання та приємність, то люди з інвалідністю отримують набагато більше. І не в останню чергу, звісно, підтримку й розуміння, щодо їхніх проблем у цьому світі комусь таки є діло.

Дуже хочеться, щоб організатори не зупинялися на вже зробленому,  щоб усе більше творчих особистостей із лекторськими навичками долучалися до цього проекту, щоб заняття тривали не два, а хоча б три-чотири дні… Як там воно далі буде, життя покаже. А поки, побажаємо організаторам, лекторам та учасникам цих майстер-класів сил, здоров’я та наснаги на нові звершення.

 

Вітаємо!

Художник-живописець і графік, музикант, поет, прозаїк, гуморист. Член Національної спілки художників України та Національної спілки письменників України. Лауреат літературно-мистецької премії імені Олександра Бойченка (1983) та літературної премії імені Остапа Вишні (2010). Учасник Всеукраїнських та Міжнародних мистецьких виставок і пленерів. Дипломант Всеукраїнської програми «Золотий фонд нації». 

Народився 20 січня 1952 р. в с. Садова Могилів-Подільського району Вінницької області. Закінчив Тульчинське культосвітнє училище, відділ керівників духових оркестрів (1971) та художній факультет Одеського педагогічного інституту ім. К. Ушинського (1977). З 1969 до 1998 р. працював диригентом оркестрів, хорів, ансамблів та в художній студії науково-дослідного інституту (ВНІВМОТ) на Київщині. 

Іван Донич – автор пейзажів, натюрмортів, ілюстрацій до книжок. В його доробку – 10 поетичних і прозових книжок: «Дверцята до раю» (2000), «Поцілунок мадонни» (2001), «Мушу боротися» (2003), «Я малюю тобі музику» (поезія) (2006), «Дихаєте тут…» (гумор і сатира) (2008), «Голуб, який не злетів у небо» (2009), «Горохом по спині» (гумор і сатира) (2010), збірки дитячих оповідань «Ой летіло помело» (2013), «Ні, ти щось показував!..» (гумор і сатира) (2015), книжки оповідань для дорослих та дітей «П’єса для чотирьох рук» (2017). 

Осінь. Біла Церква. п., о., 70х50, 2018 р.

Основні мистецькі твори: живопис – «Весняний день» (1982), «Напровесні» (1987), «Осінь. Лавра» (1992); серії робіт: «Словацькі пейзажі» (1997), «Шевченківський край» (1998), «Седнівські мотиви» (2002). «Мальовничими стежками України» (2004). 

Весна, п., о., 50х70, 2018 р.

Іван Костянтинович грає на 32 музичних інструментах. Займається музикою з п'яти років. Влітку, в музеї народної архітектури і побуту України, біля с. Пирогів проводить майстер-класи з живопису, графіки, фольклору, гри на інструментах. Пропагує український фольклор. У творах Івана Донича відображено минуле й сучасне українського села. Роботи зберігаються у Національному музеї імені Тараса Шевченка (Київ), в багатьох приватних колекціях світу.

Березень, п., о., 50х70, 2018 р.

Письменники у Президентському полку

На запрошення командування Президентського полку в один з вихідних до воїнів цієї специфічної військової частини, яка здійснює охорону вищої посадової особи України та  зустрічає Почесною військовою вартою лідерів держав світу, завітало подружжя колишніх військових журналістів, письменники-орденоносці Галина і Анатолій Гаї. 

Зустріч була приурочена до випуску обласним книжковим видавництвом «Буква», де працює головним редактором Галина Гай, книги її чоловіка Анатолія Гая про героїзм воїнів Збройних Сил України, які грудьми заступили шлях озброєній до зубів московській орді та її  ставленикам-колаборантам із самопроголошених ДНР і ЛНР на сході України. Художньо-документальну повість «Вогненні рубежі «Прапороносців» її автор писав протягом півторарі-чного перебування у діючій армії на передовій під Волновахою та Авдіївкою, де за розпоря-дженням командування Генштабу ЗСУ редагував військовий вісник 72-ї окремої механізованої бригади «Знамено перемоги». Військовим фотокореспондентом та випусковим редактором цього вісника служив син Анатолія Івановича й Галини Семенівни, молодий прозаїк, член НСПУ і Київської обласної письменницької організації Юрій Гай, відзначений за відмінну службу на сході України  двома військовими нагородами.

Гості воїнів Президентського полку розповіли про свою творчу і громадську роботу, за яку удостоєні орденів «За заслуги» 3-го ступеня та багатьох інших високих відзнак, про специфіку професії військового журналіста і військового письменника, подарували свої книги.

Воїни у свою чергу привітали Анатолія Гая з виходом нової книги та врученням  йому після повернення з війни Подяки начальника Генерального Штабу ЗСУ і найвищої нагороди Українського війська для цивільних – медалі «За сприяння Збройним Силам України», сердечно подякували гостям-письменникам – майстрам художнього слова за щире  спілкування  і подаровані  книги з автографами для полкової бібліотеки.

На світлинах зафіксовано кілька миттєвостей зустрічі письменників з воїнами Президеннтського полку

 

Додаткова інформація