З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, ВЧИТЕЛЮ!

30 листопада група українських письменників-"радосинців" у складі Олега Завадського, Сергія Цушка, Михайла Горлового, Володимира Бубиря, Тетяни Лемешко та Людмили Юферової завітала на гостини до організатора, натхненника, мудрого наставника багатьох поколінь літераторів України та засновника і незмінного керівника літературного об'єднання "Радосинь" НСПУ Чередниченка Дмитра Семеновича. Візит був цільовий - привітати Учителя з 82-ою річницею від дня народження. Ми застали Дмитра Семеновича при доброму настрої, жвавого, радісного. Привітали, набажали тонну усіляких людських гараздів, здоров'я та багато років життя. Йому було приємно знову побачитися зі знайомими людьми, котрі саме завдяки Вчителю стали членами Національної Спілки письменників України. 

Раділа разом з Дмитром Семеновичем і його дружина - відома дитяча українська письменниця Галина Кирпа. Галина Миколаївна, дуже тепла і приємна жінка, пригостила нас чаєм з кулінарними смаколиками, фотографувала, а ми всі дивувалися великій кількості вишитих рушників у їхній квартирі - то робота золотих ручок господині. Розмовляли, згадували, сміялися, ділилися планами на майбутнє. Дмитро Семенович повідомив, що перебрав свої рукописні архіви, тож віршів та прози назбирав ще на 7 книг! Ооо! Письменники завжди багаті своїми творчими надбаннями! Нашу приємну розмову увесь час перебивали телефонні дзвінки - то письменники з усіх усюд вітали Дмитра Чередниченка з днем народження. 

Прощалися, коли надворі вже добре стемніло. У кожного з нас на душі було тепло і затишно від зустрічі з гарними людьми, від рідних узорів Галининих рушників. 

Міцного здоров'я Вам, Дмитре Семеновичу та Галино Миколаївно! Нехай тепло ваших сердець і вікон постійно скликає до вашої оселі багато друзів.

 

Продовжуємо вишивати поетичний рушник

15 листопада в м. Обухові пройшов фінал Сьомого фестивалю-конкурсу для поетів з інвалідністю “Поетичний рушник”. Започаткований ще у 2011 році він входить до низки заходів, присвячених пам’яті славетного сина Обухівської землі, всесвітньо відомого поета-пісняра Андрія Самійловича Малишка. 

Організаторами фестивалю традиційно виступили Обухівська міська рада, ВГО “Народна академія творчості інвалідів” та письменник, журналіст, громадський діяч Геннадій Горовий. Символічно, що місцем проведення фіналу була обрана Обухівська гімназія імені В.О. Мельника. Трагічно загиблий екс-градоначальник Обухова стояв біля першовитоків фестивалю. Він всіляко підтримував ідею створення такого унікального заходу й вірив у його успіх. “Поетичний рушник”, дійсно, виправдав сподівання усіх причетних до його проведення і в деякій мірі навіть перевершив їх. Задуманий як київський обласний, він швидко знайшов своїх шанувальників далеко за межами Київщини. Починаючи з четвертого фестивалю, участь у ньому вже могли брати віршотворці з обмеженими фізичними можливостями, котрі мешкали у будь-якому регіоні України. Такі дії організаторів швидко дали свої позитивні плоди. Гурт учасників із року в рік збагачувався новими іменами, росла конкуренція, і загальний рівень творів, які доходили до фіналу, щораз сильнішав.

Нинішній фестиваль у цьому сенсі, певно, виявився найбільш вдалим. Членам журі довелося докласти чимало зусиль, аби визначити переможців серед усього розмаїття цікавих, образних і почасти в чомусь несподіваних творів. 

Між іншим, про членів журі. Що два роки суддівська комісія частково оновлюється. Нові експерти покликані не тільки привнести свіжий погляд у роботу суддів, а й забезпечити максимальну прозорість та неупередженість під час розгляду конкурсних доробків. На Сьомому фестивалі-конкурсі “Поетичний рушник” у якості члена журі дебютувала поетеса, відповідальний редактор журналу “Пізнайко від шести”, член НСЖУ Анастасія Затворницька. Які ж враження залишив у її душі фестиваль?

Говорить член журі Анастасія Затворницька:

Фестиваль став для мене відкриттям. Перш за все відкриттям людської доброти. Читати конкурсні роботи – це одне. А от знайомитися з авторами, відчувати тепло людського контакту – це вже зовсім інша справа. Зізнаюсь, очікувала формального підходу. Тож атмосфера зустрічі старих друзів стала радісною несподіванкою.

Надзвичайно приємно було долучитися до цього дійства і стати його частиною. Дуже порадував рівень творів. Конкурсанти серйозно і відповідально підійшли до своїх робіт, тож і їхня оцінка, занурення у світ кожного автора перетворились на справу захопливу та цікаву. Сподіваюся, фестиваль житиме й надалі.

Він цього справді вартий.

А ще, у “Поетичного рушника” постійно ширшає коло друзів, які допомагають і словом, і ділом. Їх можна перераховувати та перераховувати. Громадські діячі Анатолій і Дарія Сасси, письменники Вікторія Осташ, Тетяна Череп-Пероганич, Наталія Дев’ятко надали сьомому фестивалю-конкурсу інформаційну підтримку. За посередництва координатора групи Розмовного клубу “Українські посиденьки” Олександри Тюнькіної та доброї волі директора книгарні “Смолоскип” Ольги Погинайко, лауреати  отримали в якості призів прекрасні книжки від відомого українського видавництва “Смолоскип”. Ошатні й змістовні за наповненням вони неодмінно принесуть незабутні хвилини задоволення кожному переможцю. 

Організатори відзначають, що “Поетичний рушник” поволі перетворюється на щось значно більше ніж літературний фестиваль-конкурс. Він стає майданчиком для реалізації найсвітлішого, що є в людях, дає змогу проявити кращий бік їхньої душі.

Говорить співорганізатор та голова журі фестивалю-конкурсу Геннадій Горовий:

Приємно, що друзів у фестивалю з кожним роком більшає. Ми віримо у важливість своєї роботи. Ми тішимося, що нашу віру поділяють й інші. Гуртом ми звернемо гори. Якщо буде на те Божа воля, фестиваль дасть путівку в творче життя ще не одному таланту. Для таких сподівань маємо всі підстави. Перелік областей, з яких до нас надсилаються конкурсні заявки, постійно доповнюється. Цьогоріч, скажімо, долучилися представники з Волинської та Чернігівської. Приходять нові, справді потужні учасники на кшталт цьогорічного володаря гран-прі Івана Котовича з міста Любомль Волинської області. Вони змушують своїм запалом “підтягнути животик” старожилів фестивалю. А на тлі здорової конкуренції зростає й загальний рівень поетичного слова.

Переможці насправді продемонстрували дуже високу майстерність володіння словом. Чого вартий лише цей вірш вже згаданого вище цьогорічного володаря гран-прі Івана Котовича:

 

Які імперії були,

Які тирани панували,

Які епохи гарцювали, 

Які бурани полягли!

 

Усе минає, все тече,

І тільки вічна Оріяна

В праматері, ясної Дани

Трипільський сувій лану тче,

 

Окрайцем пісні жебонить,

Живою скроплена водою,

І в’яже тихою ходою

Полотна золотих століть;

 

Задивлена в хмільну вишінь,

Зірки нанизує в сузір’я,

Звіряючи по них повір’я

Кохання, смутку, потрясінь...

 

Всесильна доля орача –

Плекати пшениці та жито,

Садить сади, дітей ростити,

Аж поки догорить свіча.

 

Імперії грядуть і йдуть

З арени у всесильну Лету,

А хлібороби – як поети:

У нивах, мов в піснях, живуть.

Направду достойна поезія. І пан Іван такий не один. Тож удвічі приємніше зустрічати серед переможців і представників нашої Київщини. Ось лише деякі з них:

 

 

Марія Фоміна (с. Сошників Бориспільського району),

I місце в номінації “Мій рідний край”

***

Стежками давніми донині ходять люди

І спотикаються об камені віків.

У них – узори предковічних рушників,

У них – і кривди усілякої облуди.

 

На цій землі – ми не заброди, не приблуди,

Одвіку тут живем з тотемом сівачів.

Стежками давніми донині ходять люди 

І спотикаються об камені віків.

 

Щасливий той, хто про минуле не забуде,

Торкнеться мріями майбутніх берегів,

Де світ по-іншому в уяві заяснів,

Де мир очікуваний статусу набуде.

Стежками давніми донині ходять люди.

 

 

Тетяна Підгурська (м. Бориспіль)

II місце у номінації “Інтимна лірика”

 

Мовчи

Мовчи…Я слухаю тебе.

Німе мовчання гріє душу – 

Таку малу й великодушну,

Що все пробачить і мине.

 

Мовчи…Не виплаканий страх

Заковую в обійми клітки.

Без тебе, як ота сирітка,

Загублена в чужих вітрах.

 

Мовчи…Забудеш складність слів

І келих недопитих речень,

Бо “ти і я” – вже не доречні

В недопалках солодких снів. 

 

Мовчи…Хай свічка правди догорить,

Їй як і нам не личить сонце.

Що ж…Се ля ві, ми – незнайомці

Й німе у душах помовчить.

 

 

Ольга Соколовська (с. Шарки Рокитнянського району),

II місце в номінації “Присвяти”

 

***

Поговоримо, мамо… І про тебе й про мене,

Про усе, що тривожить, чим серце зболіло.

І тепло твоїх слів, бурштиново-червлене,

Перейде в мою душу, пригорнувшись несміло.

 

Я не буду намарно чужими словами

Вибачатись за всі негаразди і біди.

Я тепер уже з власного досвіду знаю,

Як то боляче ранять невмисно нас діти.

 

Але ми – найдорожче, ми - стежка таємна,

Ми – місток, що блукає від зірки до зірки,

Ми – любов, що нікому чужому не знана,

Ми – продовження роду, причина і свідки.

 

Ми – одне назавжди, неділиме, єдине,

Хоч, здається, жили і живемо нарізно.

Я тепер поспішаю тобі це сказати,

Щоб не стало для слів щирих надто запізно.

 

Поговоримо, мамо… Не спіши, не турбуйся,

Не журися, що нічим мене пригостити.

Я тим часом, ще в очі твої надивлюся,

Буду вдячна, й повір, найбагатша у світі.

 

Поговоримо, доки не лічимо часу,

Поговоримо, доки нас сонце ще гріє.

І не треба чудес, не потрібно багатства,

Хай  лиш доля обох нас леліє.

 

Безумовно, за нинішніх умов організовувати подібні заходи ой як непросто.Та попри все Сьомий фестиваль-конкурс “Поетичний рушник” таки відбувся і пройшов, як завжди, на дуже високому рівні. 

Хочемо побажати всім причетним до його проведення сил і наснаги, нових друзів-помічників і нових цікавих конкурсантів. Ну, а конкурсантам, звісно, бажаємо творчого польоту та поетичних знахідок.

 

 

Презентація книги "Прозріння" Таїни Братченко

23 вересня в Центральній бібліотеці м. Біла Церква відбулася презентація  книги оповідань «Прозріння»  Таїни Братченко за реальними подіями в зоні АТО. Перша частина – «Кров і вогонь майдану», друга частина – «Не вір ворогам своїм» (про АТО), третя частина  – «Під різним кутом зору» (Про переселенців. Один факт під різним кутом зору.) Книга має 120 сторінок. Редактор – Андрій Дмитрович Гудима.

Після презентації 20 примірників на суму 700 грн. (по 35 грн. кожен) передано в Авдіївську 72 бригаду, 20 примірників на суму 700 грн. – представникам організації «Свобода», за кошти якої видана ця книга, а також в усі шкільні бібліотеки міста.

Під час презентації було встановлено скриньку для пожертв воїнам АТО. Гроші на суму 700 грн. пішли на закупівлю медикаментів 72-й бригаді. Всього коштів та книг передано на суму 2100 грн.

Книга «Прозріння»  видана за кошти білоцерківської організації ВО «Свобода».

Автор висловлює вдячність депутату Верховної Ради України Олександру Марченку – незламному бійцю, який після двох важких поранень на Майдані і в зоні АТО продовжує їздити волонтером у зону АТО, свободівцю, депутату Київської обласної ради, майданівцю, учаснику бойових дій у зоні АТО Сергію Яременку, депутату Київської обласної ради, майданівцю, постійному волонтеру, який їздив до зони АТО (батальйон «Січ») В’ячеславу Хмельницькому, майданівцю й волонтеру, який їздив до зони АТО в батальйон «Січ» Ярославу Тромсі, депутату Білоцерківської міської ради, активному майданівцю, в.о. голови  білоцерківської міської організації ВО «Свобода» Вадиму Кошелю.

МИСТЕЦЬКИЙ ДЕСАНТ У ВОЇНІВ

Український фонд культури, який нещодавно відзначив 30-річчя свого створення, та Київська обласна організація Національної Спілки письменників України в пасхальні дні здійснили мистецькі десанти у військові частини Збройних Сил України, дислоковані на Київщині.

Одна з таких груп прибула до воїнів розквартированої у Білій Церкві 72-ї окремої механізованої бригади, більша частина особового складу якої тримає оборону проти регулярних російських військ і сепаратистів під Авдіївкою. Очолив групу заступник голови Правління УФК, голова Київської обласної письменницької організації  Анатолій Гай, який зі своїм сином Юрієм, також членом Національної Спілки письменників України,  випускає на передовій військовий інформаційний вісник бригади «Знамено перемоги» і пише книгу про одне з кращих військових з’єднань Українського війська, та член Правління Українського фонду культури, київська поетеса  Зоя Ружин.

До білоцерківців з великодніми пасками, яйцями, яблуками, цукерками  та іншими святковими смаколиками завітало більше двох десятків майстрів пісні та художнього слова з Києва і Київщини, а також священики храмів на київському Подолі: Святої Пирогощі отець Іван Грицюк та Святого Духа отець Петро Дулич. Вони розпочали урочисте пасхальне зібрання молитвою і проповіддю.

Військовий журналіст Анатолій Гай передав для бібліотеки і музею військової частини комплект підшивок фронтових військових видань, які за розпорядженням начальника Генерального штабу Збройних Сил України протягом року редагував спочатку у Волновасі, а потім у Авдіївці. 

Бурхливими оплесками зустріли присутні народного артиста України, лауреата Національної премії ім. Т.Г. Шевченка Олеся Харченка, який подарував їм багато чудових українських пісень.  

У виконанні народної артистки України Раїси Недашківської прозвучало особливо актуальне нині, в умовах триваючої на сході України неоголошеної війни, могутнє слово Кобзаря про людиноненависницьку суть російського імперського великодержавництва, спрямованого  на утримання в рабській покорі не лише власного забитого, оглухлого й осліплого народу, а й народів-сусідів.

Головний редактор книжкового видавництва «Буква», наша землячка поетеса Галина Гай подарувала воїнам книги військової тематики українських письменників Василя Бондаря, Станіслава Бондаренка, Богдана Жолдака і нашого земляка-білоцерківця  Юрія Коваліва, випущені під її редагуванням наприкінці минулого року, а також нову власну поетичну збірку «І Вічність яблуком впаде», присвячену чоловіку й сину, які перебувають у складі 72-ї бригади на передовій як військові журналісти. Нікого не залишив байдужим прочитаний нею  вірш із цієї збірки «Солдату – Воїну Світла» про військову мужність  і жертовність  українського воїна-патріота.

Сяючими перлинками свята стали виступи жінки-мироносиці барда Інни Андріяш з Києва, яка порадувала присутніх чудовим голосом і майстерною грою на гітарі, під яку виконала багато популярних народних і власних пісень, в тому числі присвячених воїнам  АТО.

У барвистому народному одязі зі старовинними українськими піснями  виступили перед воїнами, які за віком доводились їм внуками і правнуками, учасниці  історико-мистецького  Центру «Стара школа» села Тарасівка Києво-Святошинського району. Його жителі поріднилися з воюючими на сході України воїнами 72-ї бригади  тим, що відремонтували й передали на фронт 25 одиниць  бойової техніки.  А учасниці аматорського колективу, в якому лише 80-річні бабусі – діти війни, крім старовинних пісень подарували присутнім у залі воїнам створену ними і видану Книгу пам’яті  про своїх батьків,  які полягли в роки війни з гітлерівськими загарбниками. 

Завершилося пасхальне свято у військовій частині, яке вела Зоя Ружин, освяченням воїнів і в канонічний християнський спосіб (солдати, сержанти й офіцери були освячені свяченою водою, приклались до привезених священиками святих  мощей), і народним ритуалом, із застосуванням древнього обряду, який виконала керівник історико-мистецького Центру «Стара школа» Валентина Сизон. 

Як ділилися згодом своїми враженнями  молоді люди у військових одностроях, щирі душпастирське, письменницьке,  артистичне  слово та задушевна пісня просвітлили їхні душі, а освячені пасхальні дарунки, які по завершенню дійства одержали від гостей господарі, нагадали рідну домівку, батьків, родину, яких нині, в тяжку воєнну пору,  доводиться боронити  на сході України від озброєного до зубів сусіда-ординця  – російського загарбника.

 

                                                                                                                                                             Олеся Курило

 

Українському фонду культури – 30 років

Члени Київської обласної організації Національної спілки письменників  щиро вітають членів найчисельнішого і найавторитетнішого благодійного фонду нашої держави – Українського фонду культури з 30-річчям від дня створення. 

І в мирний час, і  нині,  в умовах розв’язаної недружнім північним сусідом  неоголошеної війни,  митці – члени Фонду  дарують нам високі зразки української національної та світової культури, додають  сил, викликають у серцях гордість за наш працелюбний, талановитий, мужній народ.

Ми  пишаємося тим, що поруч з видатним поетом,  академіком, Героєм України Борисом Олійником біля витоків вашого Фонду стояв, видатний письменник і державний діяч  Олесь Гончар, а нині його членами є кілька письменників нашої обласної організації

На передовій лінії протистояння цивілізованого світу, до якого, долаючи всі перепони, йде Україна, і дикого, жорстокого, загарбницького  світу  новітньої російської орди на чолі з новоявленим Батиєм-Путіним, побували у складі делегації  НСПУ  і Фонду члени нашої організації Олександр Драндар та Сергій Шевченко, майже півтора року виконують свій громадянський обов’язок як військові журналісти заступник голови Правління Фонду і керівник нашої обласної письменницької організації  Анатолій Гай та активіст Фонду, член нашої організації  Юрій Гай.  

Готові й надалі співпрацювати з Фондом в усіх його великих справах.

Бажаємо активу Фонду щастя, здоров’я, здійснення усіх творчих задумів, а всім нам – якнайшвидшої перемоги  і  відновлення територіальної цілісності нашої держави.

 

За дорученням письменників Київщини – 

Правління КОО НСПУ

 

Додаткова інформація